Представники класу - здебільшого вільноживучі тварини, що населяють солоні та прісні водойми. У тропічних країнах мешкають наземні види. Деякі ведуть паразитичний спосіб життя. Відомо близько 3000 видів.
Тіло турбелярій найчастіше листоподібної або стьожкоподібної форми, розміри - від 0,2 мм до 60 см. Турбелярії вкриті війчастим епітелієм, що є найхарактернішою ознакою класу. У покривах війчастих червів розташовані залозисті клітини, які виділяють слиз, а в деяких - отруйні речовини. Різновидністю шкірних залоз є рабдитні клітини, що виробляють рабдити - блискучі паличкоподібні утворення, які при подразненні тварини викидаються назовні і використовуються при захисті і нападі. Під війчастим епітелієм розміщена базальна мембрана (продукт виділення епітеліальних клітин), що надає тілу певної форми та є місцем прикріплення м'язів. Рухаються турбелярії за допомогою вієчок, а також завдяки скороченню м'язів шкірно-м'язового мішка.
У зв'язку з вільноживучим способом життя у війчастих червів добре розвинені органи чуття: статоцист, що має вигляд пухирця з одним або кількома статолітами, фоторецептори (очки); механо- та хеморецептори, представлені сенсилами, що розташовані на передньому кінці тіла.
У примітивних турбелярій кишок немає. Через рот їжа потрапляє в глотку, а звідти - до паренхіми, де й відбувається
внутрішньоклітинне травлення в спеціальних клітинах - фагоцитах. Розміри їх мізерні (кілька міліметрів), тому продукти травлення легко поширюються по всьому тілу через пухку паренхіму. У турбелярій більших розмірів (від 1 до 60 см) є розгалу-жені кишки, що закінчуються сліпо; з них поживні речовини надходять до всіх тканин і органів.
Статева система турбелярій гермафродитна. Жіночі статеві органи представлені яєчниками, жовтівниками, яйцепроводами, що відкриваються в піхву, копулятивною сумкою, у яку надходять сперматозоїди; чоловічі - сім'яниками, сім'япроводами, що відкриваються в копулятивний орган, а останній - у статеву клоаку. Запліднення переважно перехресне. Розвиток війчастих червів здебільшого прямий і тільки в окремих видів -з метаморфозом. Із заплідненого яйця виходить так звана мюллерівсьа личинка, яка веде планктонний спосіб життя.
У прісних водоймах України поширені представники ряду Прямокишкові (Rhabdocoelida): дрібні черв'ячки, завдовжки до 10 мм. Їхня кишечник має вигляд прямої трубки; ротовий отвір, як і в планарій, - на черевному боці. У водоймах із замуленим дном, порослим очеретом і ситняком, мешкають представники роду Мезостома (Mesostoma). Вони невеличкі (до 10 мм), прозорі, наче скло. Можуть прикріплюватися на тонкій нитці слизу до водної плівки.: Мезостоми - хижаки. Полюють на планктонних рачків, обволікають їх слизом і висмоктують.
У прісних водоймах зі стоячою водою на водяних рослинах і камінні часто знаходять білу, або молочну, планарію Dendrocoelum lacteum (рис. 38) (довжина тіла до 3 см). Рухається вона плавно і повільно. За способом живлення - хижак: живиться нижчими ракоподібними, личинками комах. Дуже добре виражена в планарії здатність до регенерації: навіть із 1/300 частини тіла може відновитися весь організм. За несприятливих умов (різке зниження вмісту кисню у воді, сильне про-грівання водойми) планарія розпадається на частинки, які не гинуть. Коли умови нормалізуються, кожна така частинка регенерує в цілий організм. Планарія молочна належить до ряду Тригіллястокишкові (Tricladida), у яких кишковий канал має вигляд трьох гілок - передньої і двох задніх. У наших прісних водоймах зустрічаються й інші види планарій: багатоочка (Polycelis cornuta), бура (Р. nigra), зеленкувато-коричнева (Euplanaria gonocephala), темна (Planariatorva).
Представники ряду Багатогіллястокишкові (Polycladida) - морські види, що мають сильно розгалужений кишечник, розміром до кількох сантиметрів, яскраво забарвлені. Розвиток більшості з них відбувається з метаморфозом.
У цілому ж у прісних і солоних водоймах України відомо приблизно 100 видів турбелярій, проте морські досліджені недостатньо.
