Губки - тварини асиметричні або з нечітко вираженою радіальною симетрією. Форма тіла - у вигляді мішка чи келиха, який основою прикріплений до субстрату, а отвір (вустя) має зверху. Стінки тіла пронизані безліччю тоненьких пор (лат. porifera - «ті, що мають пори»), крізь які вода надходить у порожнину тіла (парагастральну порожнину).
Стінки тіла утворені з двох шарів клітин: зовнішнього - пінакодерми та внутрішнього - хоанодерми, а також безструктурної речовини - мезенхіми (мезохілу, паренхіми) з окремими безладно розміщеними в ній клітинами. У мезенхімі розміщені також скелетні утворення губок. її товща пронизана каналами, які відкриваються на поверхні порами.
Пінакодерма утворена клітинами плоского епітелію (пінакоцитами); є серед них такі, що оточують пори (пороцити), вони здатні скорочуватися і відкривати чи закривати пору. Хоанодерма утворена комірцевими клітинами, або хоаноцитами. Вони мають циліндричну форму і довгий джгутик, основа якого оточена цитоплазматичним комірцем. Таку будову має клітина в комірцевих джгутикових (Choanoflagellata), що свідчить про філогенетичну єдність губок із джгутиковими. Завдяки рухові джгутиків вода через пори надходить у парагастральну порожнину, а звідти через вустя, або оскулюм, назовні. Хоаноцити поглинають дрібні поживні часточки, занесені водою.
У мезенхімі розкидані різні види клітин, що виконують різноманітні функції. Це перш за все рухомі клітини - амебоцити, в середині яких відбувається перетравлення їжі. Завдяки рухливості вони також розносять поживні речовини по тілу губки. Є також нерухомі зірчасті клітини - коленцити - сполучнотканинні опорні елементи. Із клітин склероцитів розвиваються скелетні утворення губок - спікули. В окремих є міоцити - клітини, що з'єднуються між собою за допомогою довгих відростків і забезпечують деяке скорочення тіла губок. Крім того, вчені припускають, що міоцити здатні до реакцій на подразнення. Однак збудження через сітку міоцитів проводиться дуже повільно. Лофоцити - великі рухливі клітини, здатні продукувати велику кількість колагену. Спонгіоцити утворюють скелетний білок - спонгін. У губок не виявлено реакцій на подразнення.
Доведено, що ці тварини мають здатність до перетворення одних клітин в інші, на відміну від інших багатоклітинних організмів. Це засвідчує, що в губок відсутні справжні диференційовані тканини. Такими резервними клітинами є частина аме-боцитів, так звані археоцити, які можуть перетворюватись у всі перераховані вище клітини, а також давати початок статевим клітинам. Хоаноцити також можуть проникати в мезенхіму і перетворюватися на амебоцити.
Особливості організації губок зводяться до трьох основних типів: аскон, сикон та лейкон (ці поняття означають різний ступінь складності будови губок і не відповідають таксонам — категоріям систематики (рис. 29, 30). У губок типу аскон комірцеві клітини вистилають парагастральну порожнину; у сикон мезенхіма розростається, в неї випинаються ділянки парагастральної порожнини, утворюючи тут джгутикові кишеньки, а в лейкон — систему невеликих джгутикових камер. При цьому як у сикон, так і в лейкон парагастральна порожнина вистелена плоскими клітинами пінакодерми. Вода із зовнішнього середовища до парагастральної порожнини надходить по системі каналів: привідних, що йдуть від поверхні тіла до джгутикових камер, та відвідних, які сполучають джгутикові камери з парагастральною порожниною. Ці канали теж вистелені клітинами пінакодерми.
У губок типу сикон і особливо лейкон сильно потовщується мезенхіма, у якій міститься скелет, що може бути вапняковим, кремнієвим або роговим. Мінеральний
скелет складається із численних голок, або спікул, СаС03 (вапняковий) чи SiO2 (кремнеземний), які мають різну форму. Роговий скелет складається з колагенових волокон і органічної речовини спонгіну, яка за своїм хімічним складом близька до шовку і йоду (у деяких рогових губок до 11-14%). У деяких губок, наприклад бодяги, скелет складається з дрібних кремнеземних голочок, склеєних спонгіном.
Живлення в губок пасивне. їжа (детрит, дрібні одноклітинні організми) з потоком води потрапляє через пори всередину тіла губки; тут її захоплюють хоаноцити. Роль хоаноцитів при цьому може бути неоднаковою. У деяких губок вони захоплюють їжу і перетравлюють її; в інших - передають до мезенхіми, де перетравлення відбувається в амебоцитах. І нарешті, є губки, у яких хоаноцити лише спрямовують потік води, а захоплення і перетравлення їжі здійснюється амебоцитами. Рештки неперетравленої їжі та продукти дисиміляції виходять назовні разом із водою через вустя (оскулюм).
Дихають губки всією поверхнею тіла. За допомогою руху джгутиків вони пропускають через своє тіло велику кількість води. Так, губка висотою 7 см фільтрує за добу 22,5 л води.
Розмножуються губки нестатевим і статевим способами. Нестатеве розмноження - брунькування. На поверхні тіла губки з'являється горбик, у який заходять шари тіла, парагастральна порожнина. У поодиноких форм брунька відокремлюється, прикріплюється до субстрату і дає початок новому організму. У колоніальних - зберігає зв'язок із материнським організмом. У бодяги та в інших прісноводних губок, крім зовнішнього, спостерігається і внутрішнє брунькування. У неї в другій половині літа з археоцитів утворюються внутрішні бруньки, або гемули. Вони утворюються при пониженні температури води. Гемула кулястої форми; вона оточена оболонкою з двох рогових шарів, між якими є простір, заповнений повітрям і дрібними голками кремнезему. Під оболонкою міститься багатоклітинна маса. На зиму тіло бодяги відмирає, а гемула опускається на дно і, захищена оболонкою, перезимовує. Весною з неї розвивається нова губка.
Статеве розмноження - злиття статевих клітин (гамет), які утворюються з археоцитів або хоаноцитів у мезенхімі. Губки - гермафродити (іноді різностатеві). Із заплідненого яйця розвивається личинка амфібластула (у вапнякових губок) або паренхімула (у невапнякових). Личинки вкриті війками і активно плавають у воді. Це сприяє розселенню губок.
У губок чудово виражена здатність до регенерації. В експерименті навіть із клітин, одержаних при протиранні тіла губки крізь сито, через 6-7 діб утворювався новий організм. Прісноводні губки живуть кілька місяців, морські — від кількох місяців до багатьох років.
