Визначення, Запорізька Січ

Запорізька Січ - столиця козацьких земель, суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, яка склалася у першій половині XVI ст. за дніпровими порогами у районі острова Хортиця і існувала до 1775 р. Литовський статут – кодекс середньовічного права Великого князівства Литовського, що діяли на захоплених укр. Землях 16-19ст Українофіли - польські письменники так званої «української школи» і пізніше поляки — мешканці України, які писали поезії і складали пісні українською мовою Гайдамаки - учасники народно-визвольного руху на Правобережній Україні, направленого головним чином проти національно-релігійного гніту. Опришки - учасники національно-визвольної боротьби в Галичині, на Буковині та Закарпатті проти польської, угорської та австрійської шляхти, феодального, національного та релігійного гноблення у XVI – першій половині ХІХ ст. Гетьманщина - напівофіційна назва Лівобережної України (разом з Києвом) у Росії у 1667–1764 рр., що управлялась гетьманом і користувалась певною автономією. Коліївщина - селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні – найвищий етап гайдамацького руху. Спрямоване проти феодально-кріпосницького і національного гноблення шляхетської Польщі. Керівниками повстання були М.Залізняк та І Гонта. Потерпіло поразку від польських та російських військ. Реєстрові козаки– частина українських козаків, узятих урядом Речі Посполитої на військову службу і внесених в особливий список-реєстр (звідси і назва). Руїна- період історії України другої половини XVII ст., що характеризується розпадом української державності та загальним занепадом. Наддніпрянська Україна - історично-географічна частина України, яка початково включала в себе центральні і північні області України з центром в Києві, себто лишень Середню Наддніпрянщину. Розмежування українських земель між Російською та Австрійською імперіями протягом півтора століть зумовило засадничий поділ України на Західну і Наддніпрянську (Велику) Україну. Тобто назва „Наддніпрянщина” поширилася на всі українські терени в складі Російської імперії (крім Криму та Кубані) Слобожанщина - Слобідська Україна– історична територія, що охоплює нинішню Харківську та частини Сумської, Донецької, Луганської областей України, а також частини Воронезької, Курської і Білгородської областей Росії. Автономія - право на самостійне здійснення частини повноважень державної влади або управління, надане конституцією або державною угодою будь-якій частині держави. Випищики – українські козаки, виключені рішеннями уряду Речі Посполитої з козацьких реєстрів (списків) наприкінці 15 — першій половині 17 століть. Національно – визвольна війна – національно-визвольна війна українського народу, направлена проти національного, релігійного й соціального гноблення., під проводом Б. Хмельницького 1648-1657 pp. Абордаж- атака корабля супротивника при безпосередньому зближенні і зчеплення атакуючого корабля з ворожим для рукопашного бою. Холопи - в Київській Русі категорія залежного населення, яке за своїм правовим становищем було близьким до рабів. Магдебурзьке право – середньовічне міське право, за яким міста частково звільнялись від управління та суду феодалів і створювали органи місцевого самоврядування. Юридично закріплювало права і свободи різних станів міського населення. Кирило-Мефодіївське товариство – таємна політична організація української інтелігенції, що діяла в Києві у 1845–1847 роках. Метою членів організації було національне та соціальне визволення України, ліквідація кріпацтва, утворення всеслов'янської федеративної республіки на зразок США. Відстоювали демократичні права і свободи громадян, рівність національних культур, мов тощо.