Монетарна полі́тика — політика держави, через яку уповноважена державою інституція контролює показники обсягів або ціни пропозиції грошей з метою встановлення цінової стабільності, сприяння економічному зростанню, дотриманню рівня безробіття населення на низькому рівні. головним в обґрунтуванні оптимальної стратегії монетарної політики є визначення її цілей, що виражається в оцінці тієї ролі, яку має відігравати центральний банк в економіці країни. Такими стратегічними цілями є: стабільне зростання економіки, низька інфляція, високий рівень зайнятості та рівновага платіжного балансу.
Таргетування – встановлення цільових орієнтирів чи кількісних параметрів, що їх визначають і дотримуються у своїй політиці центральні банки. Зазвичай орієнтиром слугує тверда цифра допустимого приросту, в межах якої повинні утримуватися темпи приросту.
В залежності від характеру таргетування валютного курсу:
- Незалежна монетарна політика – високий ступінь гнучкості курсу:
• досягнення цінової стабільності без конкретного орієнтира;
• таргетування грошей через вибрану одиницю виміру грошової маси;
• інфляційне таргетування.
2. Монетарна політика із застосуванням зовнішнього орієнтиру – фіксований валютний курс (таргетування валютного курсу). країни, які мають на меті ефективну організацію грошово-кредитних відносин і реалізацію незалежної, дієвої та гнучкої монетарної політики можуть обрати один з трьох варіантів визначення цільових орієнтирів:
1. Центральний банк на свій розсуд здійснює політику без конкретного спрямування, але з чітко визначеною метою у стратегії – досягнення стабільності цін.
2. Стратегія таргетування грошей, спираючись на певну одиницю виміру грошової маси як проміжний орієнтир.
3. Центральний банк зосереджує свою увагу на прогнозуванні інфляції (таргетування інфляції), що дає змогу сконцентрувати монетарну політику на вирішені внутрішніх питань, а встановлення конкретного цільового показника інфляції робить політику центрального банку транспарентною, чим підвищує довіру до нього.
Ефективність монетарної політики залежить насамперед від надійності передавального механізму між монетарними командами (змінами) та змінами обсягів виробництва (ВВП). Дія цього механізму була і є предметом гострих суперечок в економічній науці передусім між монетаристами та кейнсіанцями, що негативно позначається на практиці грошово-кредитного регулювання.
Ефективність грошово-кредитної політики, яку проводить будь-який центральний банк, повністю залежить від правильного розуміння механізмів взаємодії між грошовим та реальним секторами економіки, і, відповідно, адекватного використання інструментів грошово-кредитного регулювання.
