Дію мультиплікатора ефекту в загальному вигляді можна описати в такий спосіб:
Будь-яке підвищення автономних витрат на величину А безпосередньо збільшує сукупний попит і, отже, і нац.. дохід на величину Y =m*A. Але тому що споживання домашніх господарств є функцією від доходу, то частину приросту свого доходу С вони направлять на споживання А внаслідок того, що споживчі витрати є складною частиною сукупного попиту. Останній знову зросту. Його ріст, в свою чергу, викличе ріст нац..доходу, в результаті чого частина приросту знову буде спрямована на споживання.
Парадокс ощадливості. Похідні інвестиції.
Прагнення до заощаджень пов'язане з тим, що при певному рівні доходів населення прагне заощадити кошти і інколи економічний обсяг заощаджень перевищує інвестиційні можливості виробництва. Тобто, виникає парадокс ощадливості, коли ріст заощаджень супроводжується скороченням інвестицій. Аналізуючи теорію мультиплікатора, потрібно звернути увагу на той факт, що первинний поштовх для розвитку економіки дають автономні інвестиції, незалежні від поточного доходу. Їх вливання в економіку викликає мультиплікаційний ефект. Відповідно, починається пожвавлення ділової активності, ріст зайнятості, ріст граничної схильності до інвестування.
Серед сучасних теорій сукупної пропозиції виділяються неокласичні і неокейнсіанські. Неокласичнітеорії розробляють моделі, в яких заробітна плата і ціни є гнучкими і оперативно реагують на зовнішні потрясіння, забезпечуючи збереження ринкової рівноваги. За своїм змістом до цих теорій примикають моделі невірних уявлень працівників і недосконалої інформації, а також теорія реального економічного циклу.Неокейнсіанці виходять з того, що рівноважні моделі ринку не можуть пояснити економічних коливань, і дотримуються моделей жорстких цін і жорсткої заробітної плати. Останнім часом зусилля кейнсіанського напрямку зосереджувалися на пошуку додаткової аргументації того, чому в короткостроковій перспективі заробітна плата і ціни є жорсткими.
