Колектив – це організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.
Ознаки колективу: наявність суспільно значимої мети; щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність органів самоврядування, встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу.
У школі є такі типи колективів: навчальні (класи, предметні гуртки); самодіяльні організації (хор гуртки та ін.); товариства (спортивне, книголюбів та ін.), тимчасові об’єднання.
Функції колективу: організаторська, виховна, стимулювання.
Етапи розвитку колективу: I. Постановка до вихованців педагогічних вимог, рішучих і зрозумілих. II. Вимоги педагога підтримуються частиною вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і самих себе. III. Вимоги ставить колектив. Це досягається при згуртуванні вихованців в єдиній діяльності.
Як Макаренко, так і Сухомлинський головну роль у виховній роботі відводили колективу. Вони вірили в його творчу силу, поділяли однакові основні компоненти — склад, організацію і а самодисципліну, але по-різному визначали його роль. Колектив за Макаренком — це основний чинник процесу і виховання здорового члена суспільства. Модель учнівського колективу, створена А. С. Макаренком, є неперевершеною. Це колектив, який виникає на основі спільної діяльності і спільних цілей, чіткої демократії життя дітей. "Колектив учителів і колектив дітей, — писав Макаренко, — це не два колективи, а один колектив, і перш за все колектив педагогічний". Високий динамізм життя колективу, тісні зв'язки між його членами, відкрите, демократичне обговорення всіх питань на загальних зборах, в інших органах учнівського самоуправління поступово стають запорукою здорової громадської думки; періодична заміна активу, рівні вимоги до кожного і обов'язковий звіт за роботу перед колективом стають перегородкою для чванства, зазнайства, бюрократизму.
На відміну від колективу А. Макаренка, колектив В. Сухомлинського був результатом самодіяльної творчості особистостей, можливостей саморозвитку, закладених у них природою.
Дитячий колектив Василь Сухомлинський розглядає не традиційно для свого часу. Так, у праці «Виховання колективізму у школярів» духовне життя колективу визначають індивідуальний внесок кожного вихованця та взаємовплив колективу й індивідуумів. У той час, коли радянські педагоги здебільшого з'ясовували вплив колективу па особистість, Василь Сухомлинський вивчав вплив особистості па колектив. Він виступав проти тиску колективу на особистість, що виховує пристосованців. Всупереч формулі підпорядкування особистих інтересів потребам колективу, суспільним інтересам Василь Сухомлинський обґрунтовує думку про гармонію особистих та суспільних інтересів.
