ортедооксальні філософські школи давньої індії.

Вчення Йога являло собою систему практичних дій. Філософська концепція йоги визначає йога як шлях, метод звільнення, що може статися за допомогою зосередження (самадхі), що розмежовує духовне (свідомість) і матерію (Пракриті).Веданта - буквально «Завершення вед» - релігійно-філософське вчення, що виникло на ґрунті Упанішад. Веданта і тепер займає важливе місце у філософії індуїзму. Веданти, ґрунтуються на двох простих реченнях:Людина має божественну природу. Мета людського життя в тому, щоб збагнути свою божественну природу. Веданта ставить перед людиною мету досягнути стану самоусвідомлення або космічної свідомості. Вважається, що цього стану може досягнути кожен, але його неможливо пояснити жодними словами)В основі Міманси також лежить авторитет священних текстів. У цій школі зосереджуються на правильному тлумаченні Вед, а також важливості описаних в них ритуалів. Міманса виходить з того, що остаточне звільнення індивіда від перевтілень (мокші) не можна раціонально пояснити. Але до мокші індивід може прийти і незалежно від своїх прагнень – завдяки беззастережному дотриманню громадських і релігійних обов’язків – дхарми. Міманса визнавала й матеріальне начало у Всесвіті.До ортодоксальним школам відноситься ньяя. Згідно розумінню, світ - матеріальний. Вважали, що він складається з вічних дрібних частинок «ану»: води, землі, повітря і вогню.  Пізнання людини здійснювалося за допомогою п’яти органів чуття. Філософія Стародавньої Індії в цій школі вчила: що все вийшло за рамки почуттів – не існує. Визнавалися чотири джерела знань: умовивід, сприйняття, порівняння, слово авторитету.Ще однією ортодоксальної школою була  Вайшешика. У цій школі філософія Стародавньої Індії визнавала існування двох світів: чуттєвого і надчуттєвого. Вайшешика визнає дев'ять субстанцій - землю, воду, світло, повітря, ефір, час, простір, душу і розум.  В основі всього лежали неподільні частки (атоми). Між ними простір заповнений ефіром (акаша). Життєвою силою атомів був Брахман. Також ця філософія визнавала два джерела знань: умовивід і сприйняття.Особливості філософії Стародавньої Індії школи Санкхья у тому, що основою світу вважається матерія(пракриті) і духовного(пуруша). Пракріті роздвоюється на живе та неживе. З другого боку, пуруша розпадається на безліч індивідуальних одиниць свідомості джива, що зливаються з тілами й розумом живої частини пракріті. Найважливішим досягненням філософії санкх'я стала онтологія -учення про буття, всі речі у світі, включаючи і свідомість, мають три загальних властивості: здатність викликати задоволення, страждання і байдужість.