Фразеологія - це розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови.
Об'єктом вивчення фразеології як мовознавчої дисципліни є сукупність усіх фразеологічних одиниць (фразеологізмів) мови. Предметом фразеології є вивчення типологічних ознак фразеологізмів, дослідження природи і їх сутності, закономірностей функціонування.
Фразеологізмом (фразеологічною одиницею) називається "лексико-граматична єдність двох і більше компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється у мовленні за традицією, автоматично".11 Наприклад: байдики бити (ледарювати); показати, де раки зимують (провчити, покарати); лебедина пісня (останній вияв таланту); стати на ноги (одужати).
Фразеологізми об'єднуються в єдину систему одиниць на основі таких типологічних ознак:
1) семантична цілісність (неподільність) компонентів фразеологізму (значення фразеологічної одиниці не може бути витлумачене на основі значень тих слів, які входять до неї);
2) стабільність компонентного складу, усталеність порядку слів;
3) автоматичність відтворення фразеологізму в мовленні;
4) кількакомпонентний склад;
5) можуть вступати в синонімічні й антонімічні відношення: теревені правити - ляси точити - дурниці молотити; хоч греблю гати - кіт наплакав;
6) характеризуються образністю.
У реченні фразеологізми завжди виступають одним членом. Найчастіше ними послуговуються у розмовному та художньому стилях мовлення. Вони надають мовленню виразності, влучності та емоційності.
КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
Класифікація фразеологізмів, запропонована акад. В. Виноградовим12, набула найбільшого поширення. За цією класифікацією виділяють три типи фразеологізмів - фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення - це такі семантично неподільні сполучення слів, цілісне значення яких не пов'язане зі значенням тих слів, що входять до їх складу: дати гарбуза (відмовити тому, хто сватається), собаку з 'їсти (набувати досвіду), пекти раків (червоніти від сорому), тримати камінь за пазухою (затаїти образу), дивитися крізь пальці (не помічати), танцювати під чиюсь дудку (підкорятися), нагріти руки (нажитися).
У більшості випадків фразеологічні зрощення дослівно іншими мовами не перекладаються, наприклад: укр. замилювати очі - рос. пускать пыль в глаза.
Фразеологічна єдність - це такі семантично неподільні фразеологізми, цілісне значення яких умотивоване значенням слів, що входять до їх складу: накивати п ятами (втікати), вітер в кишенях гуде (немає грошей), міняти шило намило, крутити носом (упиратися), не вішати голови (не втрачати надії).
Фразеологічне сполучення - це такі фразеологізми, складові частини яких мають певну самостійність: одне з слів може бути замінене іншим: ставати (зіп ятися) на ноги (набиратися сил), чиста совість (чиста душа), відвести очі (відвести погляд).
За ознакою відтворюваності та усталеністю компонентів виділяють такі мовні одиниці, як прислів'я, приказки, крилаті вислови.
Прислів'я - стійкий, ритмічний за будовою вислів повчального характеру. У ньому зафіксовано практичний досвід народу та його оцінка різних подій і явищ: До булави треба голови; Сметаною вареників не зіпсуєш; Дружній череді і вовк не страшний.
За граматичним оформленням прислів'я співвідноситься з реченням. Основою багатьох прислів'їв є факти: Іван плахту носить, а Настя булаву.
Приказка - стійкий вислів, який образно розкриває певне явище. Приказки позбавлені узагальнювального, повчального характеру і висловлюють незавершену думку: Більше щастя, як розуму; Хто не працює, той не помиляється; Була би шия, а хомут буде.
Крилаті вислови (слова) - стійкі образні вислови, засвоєні з фольклорних або наукових джерел, вислови видатних осіб. Основною їх ознакою є зв'язок з літературним джерелом, стійкість і популярність завдяки їх влучності: Мертві сраму не бояться; Слово, чому ти не твердая криця (Леся Українка); Караюсь, мучусь, але не каюсь (Т. Шевченко).
Фразеологізми за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, шо вони позначають — предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції — і якими членами речення виступають), бувають: іменникові — називають предмет чи явище: козацьке сонце, рятівна соломинка, наріжний камінь, сім чудес світу, лебедина пісня, біла ворона, у реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами складених присудків тощо; прикметникові — називають ознаки: не в тім 'я битий, кров з молоком, не остання спиця в колесі, не з полохливого десятка, нечистий на руку, у ступі не влучиш, білими нитками шитий, у реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: А там — козак не в тім'я битий: щось та приро-зуміє! (М. Пригара). Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться (М. Коцюбинський); дієслівні - мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа, дибки ставати, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду в ступі, доливати оливи до вогню; у реченні звичайно виступають у ролі присудків; прислівникові — характеризують дію, стан чи ознаку: з відкритим серцем, як на долоні, не чуючи землі під ногами, без керма і без вітрил, на живу нитку, кров холоне в жилах, ні в зуб ногою, хоч плач; у реченні виступають у ролі різних обставин; вигукові — вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от тобі й раз, туди до лиха, тим-то й ба, ні пуху ні пера, хай йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у тексті використовуються нарівні із звичайними вигуками.
Однак не всі фразеологізми можна однозначно співвіднести з певними частинами мови. Це передусім стосується тих фразеологізмів, які мають форму предикативних словосполучень, тобто в складі яких є підмет і присудок: Люблю я таких людей, завзятих і проклятих, щоб душа в них була не з лопуцька, щоб оглядали життя з високої конструкції (Ю. Яновсысий). А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й курка лапою загребе (М. Стельмах). Такі фразеологізми, маючи неподільне, цілісне лексичне значення, граматично співвідносяться з реченням.
Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразеологізмів, то серед них виділяють три групи: фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням): зарубати на носі, стерти на табаку, замакітрити голову, мати олію в голові, виляти хвостом, пошити в дурні, похнюпити носа, тримати ніс за вітром, гопки скакати, накивати п 'ятами, кури заклюють, потурати серцю, душа радіє; фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням): наріжний камінь, зімкнути лави, усіма фіброми душі, перейдений етап, ставити з ніг на голову, називати речі їхніми іменами, два боки однієї медалі, за велінням серця, спочивати на лаврах, езопівська мова, ахіллесова п'ята, танталові муки;
стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна мова, залишити слід, розправити крила, милувати око, тішити себе надією, спинитися на півдорозі, пробувати сили, зламати слово, думка визріла, сумнів бере, перша ластівка, майстер своєї справи, довести ділом, рано чи пізно, в одну мить, на весь голос.
Стилістичне забарвлення фразеологізмів великою мірою залежить від характеру їхніх компонентів. Наприклад, фразеологізми сидіти на троні, доходити висновку завдяки словам трон, висновок мають явно книжне забарвлення; фразеологізми сидіти в печінках, доходити до тями завдяки словам печінка, тяма належать до розмовно-просторічних.
У системі фразеологічних засобів кожної мови розрізняють за їх стилістичною приналежністю дві виразно окреслені групи одиниць. Так, Л.Г.Скрипник до першої групи відносить фразеологізми, образно-експресивні за своєю природою, а саме: - ідіоми (включаючи і приказки); - прислів'я; - фігуральні висловлення; - крилаті слова тощо. Друга група фразеологізмів включає до свого складу стійкі номінативні словосполуки, термінологічні вирази: - суспільно-виробничі; - професійно-виробничі; - науково-технічні; - офіційно-ділові формули висловлювання. Наприклад, атомна енергія, важка вода, сонячна система, біла гарячка, чорна віспа, сільське господарство, матеріально-технічна база, майстер спорту, турнірна таблиця тощо. Ця друга група, різна за характером і силою спаяності складових компонентів фразеологізмів, як правило, є нейтральною в емоційно - експресивному плані. Однак, кожен із фразеологізмів даної групи належить до якогось одного або декількох структурно — функціональних стилів, до того ж потенційно окремі з фразеологізмів цієї групи мають здатність до переміщення в інші стильові різновиди, що звичайно викликає зміну фразового оточення і появу певного емоційно-експресивного заряду.
За походженням (етимологією) фразеологізми поділяються на:
1. Сталі вислови з народної мови (побутового народного мовлення, анекдотів, жартів тощо): сам не гам і другому не дам; світ зав’язати, рука руку миє, як горохом об стіну, про вовка промовка. Сюди належать прислів’я і приказки.
2. Професіоналізми, що набули метафоричного вжитку: чорним по білому, лити воду на млин, зняти полуду з очей, закласти фундамент.
3. Переклади з інших мов або запозичення фразеологізмів без перекладу: ставити крапку над і, дивитися крізь пальці; contra spem spero.
4. Вислови з античної культури: гордіїв вузол, прокрустове ложе, не можна двічі увійти в ту саму річку.
5. Біблійні та євангельські вислови: не одним хлібом живе людина, притча во язицех, пісня пісень.
6. Вислови відомих людей (афоризми, цитати) – іскра вогню великого, нове життя нового прагне слова.
Із стилістичного погляду фразеологічні одиниці групуються на розмовно-побутові, які переважають в усному мовленні та художній літературі: казці кінець – ділу вінець, іти світ за очі. Другу групу становлять народно-поетичні фразеологізми. Це такі, як: при битій дорозі, нехай його лихий візьме, хай наші вороги плачуть. В окрему групу виділяються книжні фразеологізми, які використовуються переважно в писемній формі наукового, офіційно-ділового, публіцистичного та художнього стилів: болючі проблеми, заходи адміністративного впливу, зійти з орбіти, коефіцієнт корисної дії.
Проблема синонімії у фразеології пов'язана перш за все з відсутністю єдиного погляду на це явище. В. Телія, наприклад, суть фразеологічної синонімії вбачає в здатності фразеологізмів з однаковим категоріальним граматичним значенням і різним лексичним складом компонентів до взаємозамінювання без порушення будови конструкції [280: 77]. Л. Скрипник синонімічними вважає ФО з різною внутрішньою формою і лексичним складом на позначення одного й того самого поняття, що, відтіняючи різні його сторони, мають однотипне категоріальне значення і однакову семантичну сполучуваність зі словами оточення [246: 212]. В. Жуков під фразеологічними синонімами розуміє ФО з максимально близьким значенням, що співвідносяться з однією частиною мови, мають переважно подібну лексико — фразеологічну сполучуваність, але відрізняються відтінками значення, стилістичним забарвленням, а іноді тим і іншим одночасно [94: 178]. Ю. Степанов уважає синонімічними близькі за значенням ФО, в основі яких лежать різні образи і які не допускають заміни компонентів. Таке розмаїття визначень не випадкове: зважаючи на подібність фразеологічної синонімії лексичній та складнішу будову фразем, їх надслівний характер, дослідники вдаються до аналізу як ступеня семантичної близькості ФО, так і їх граматичної будови, компонентного складу, семантико — синтаксичної сполучуваності.
Фразеологічна синонімія значною мірою подібна до лексичної. Фразеосиноніми мають близьке значення, хоч і різні семантичні відтінки. Так, поняття "мовчати" передається синонімами [і] рота не розкривати, справляти мовчанку "мовчати, нічого не говорити", не випускати пари з вуст"затято мовчати, нічого не говорити, не розголошувати", як води в рот набрати "втратити здатність або бажання говорити; мовчати"; грати у мовчанку "ухилятися від розмови, виступу; відмовчуватися, не розмовляти",прикусити язика "утриматися від висловлювань; замовкнути", проковтнути язика "зробитися мовчазним, замовкнути", держати язик за зубами "мовчати, не розголошувати чого-небудь, утримуватися від висловлювання"; ні гу-гу "нічого не говорити, мовчати". У синонімічний ряд поєднуються ФО, однакові й різні за граматичною структурою, проте всі вони співвідносяться з однією частиною мови, з одним і тим самим членом речення, з тим самим поняттям, що і слово-домінанта.
Основними умовами антонімізації фразем В. Калашник та Ж. Колоїз вважають протилежність значення, наявність семантичної опозиції "фразеологізм — фразеологізм" (власне фразеологічна антонімія) і належність усталених сполук до знаків однієї логічної сутності [104: 4]. Іншими словами, фразеологічні антоніми — це щонайменше дві фразеологічні одиниці однієї смислової і логічної сутності з протилежним значенням. Вони позначають одне й те саме явище у різних аспектах, не заперечуючи його, а вказуючи на протилежність дії чи відмінності в якісній оцінці: будуть (вийдуть) люди (з кого) "хто-небудь досягне певного становища, сформується з позитивними якостями" — не буде пуття (з кого),остатися (бути) з пустими цеберками "залишитися нещасливим, зазнати невдачі" — перейти дорогу вповні: "Купались далі в золоті князі..." (Д. Павличко) — "Кожухи, свити погубили і з голоду в кулак трубили, така з ним лучилась пеня" (І. Котляревський); луг. діал. як з воску викопаний "дуже схожий, подібний" — схожий як бульдог на носорога "зовсім не схожий", за версту (за верству) видно "дуже високий" — горобцю по кісточки "низький на зріст".
Фразеологічна антонімія включає структурно однотипні (організовані за однаковими моделями) і не однотипні (різноструктурні) ФО. Найвиразнішою ознакою однотипних фразеологічних антонімів є наявність експліцитних лексичних антонімів як структурно-семантичного стрижня надслівних мовних утворень: серце заговорило (чиє) "у кого-небудь пробудилося почуття кохання" — серце мовчить (чиє) "хто-небудь залишається байдужим до когось" (заговорило — мовчить), прокидається серце (чиє) — заснуло серце(чиє), з такого ж тіста — з іншого тіста: "Лунала музика. Весілля виходило з берегів" (В. Вільний) — "Скільки ще куль із-за рогу просвистать, поки всеввійде в береги" (О. Гончар). До однотипних звичайно відносять і семантично контрастні вислови з відсутньою лексичною антонімією, але які утворені за однією структурною моделлю: виграти бій — промазати справу, хоч у вухо бгай (клади) "дуже лагідний, покірний, податливий" — [хоч] кіл (кілок) на голові теши (кому) "уживається для підкреслення неможливості переконати вперту або нетямущу людину", гнути (згинати) коліна (шию)"виражати покірність; запобігати перед ким-небудь, підлещуватися" — дерти носа "пихато поводитися, чванитися, зазнаватися", вибитися з мочі — набратися сил, тертий калач — жовтороте пташеня.
Найпоширенішим виявом антонімічності ФО однотипних структур вважають заперечення: протилежність їх семантики — у наявності компонентів з префіксом не або ФО з часткою не. Наприклад, ФСУМ послідовно фіксує їх як антоніми: народитися під щасливою зіркою (зорею)"бути везучим, щасливим" — народитися під нещасливою зіркою, стояти на вірному шляху — стояти на невірному шляху, стояти на правильній дорозі — стояти на неправильній дорозі, хоч пальцем торкнути — і пальцем не торкнути.
Для фразеології так само, як і для лексики, властива полісемія.
Приклади багатозначності:
1)очі рогом лізуть (очі широко розкриваються від напруження тощо; хтось через силу робить що-небудь; хтось незручно, неприємно себе почуває);
2)розбирати по кісточках (детально обговорювати кого-небудь, що-небудь; детально, до дрібниць вивчати, аналізувати що-небудь).
Як же виникає полісемія, тобто розвивається багатозначність ФО?
На базі вільного словосполучення внаслідок його переносного вживання виникає первинно-образне значення ФО. Наступне ж значення народжується вже на основі повторного переосмислення значення першої ФО, це значення є вторинно-образним. Прикладом може бути вислів в і д д а т и к і н ц і. Пряме нефразеологічне значення – «відв’язати канат, коли судно відшвартовується». Переносне, первинно-образне (перше фразеологічне) – іти чи від’їжджати звідкись (щодо людей). Наступне фразеологічне значення – вторинно-образне: іти з життя, помирати.
Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів, прислів’їв та приказок, які досить легко змінюють чи розширюють свої компоненти. Наприклад: у значенні «намолоти, наплести, набалакати», крім дієслівного варіанта «валити» у фразеологізмі в а л и т и в с е д о к у п и стали вживатися дієслова: звалювати, скидати, змішувати, горнути.
Зустрічається й зворотнє явище: скорочення фразеологізмів. Опущений компонент, правда, здебільшого живе асоціативно у свідомості й мовця, і слухача. Наприклад: 1) замість фразеологізму м о я х а т а с к р а ю я н і ч о г о н е з н а ю, часто опускають його частину я нічого не знаю;
2) у фразеологізмі с к а ч и, в р а ж е, я к п а н к а ж е вживається частина скачи, враже.
З розвитком мови відбуваються також зміни в значенні окремих фразеологічних зворотів. Вони нерідко набувають додаткових відтінків у значенні. Так з’являються багатозначні фрзеологічні звороти.
Наприклад: 1) усталений зворот б р а т и ( б л и з ь к о ) д о с е р ц я означає: переживати через щось, надавати чомусь великого значення; 2) б у д у т ь л ю д и ( з к о г о с ь ) - досягне певного становища, житиме з моральними нормами, володіє професією; 3) н а м о л о т и (н а п л е с т и , н а б а л а к а т и) с і м м і ш к і в ( три мішки, сім кіп, чотири копи, три копи ) г р е ч а н о ї в о в н и (і всі не повні, та й ті не повні).
В українській мові зустрічається також фразеологічна омонімія. Фразеологічна омонімія вивчена ще недостатньо в сучасному мовознавстві. Дослідники зазначають, що омонімічних фразеологізмів у порівнянні з лексичними значно менше. Це однакові фразеологічні одиниці з лексичними і структурно – граматичними особливостями, але різні за змістом. Прикладами омонімії можуть бути однозвучні фразеологізми:
1 )д а т и ч о с у (бити; тікати);
2) пу с к а т и п і в н я (підпалювати; зриватись на високої ноті);
3) за к р и в а т и о ч і (помирати; бути присутнім при чиїсь смерті; навмисно не помічати чогось).
Індивідуально-авторське використання фразеологізмів (лексичні видозміни)
Найуживаніші різновиди трансформації ФО можна поділити на три основні групи: 1) прийоми, пов'язані зі зміною форми компонентів або компонентного складу ФО. Наприклад, канонічна ФО убивати / убити двох зайців [317: 908] трансформована в повісті В. Чапленка згідно з авторським задумом: "Деякі з них зуміли втекти ще з дороги, розраховуючи аж на трьох зайців" ("Півтора людського"). Див. в А. Крижанівського: "Старий газетно-спортий зубр розплющив очі"; користі з нас, як з козла кефіру. Помітні "вклинювання" слів — означень у І. Нечуя-Левицького: лисий як макогін — лисий як облизаний макогін, здоровий як кабан — здоровий як годований кабан, зелений як трава — зелений як трава в степу, 2) прийоми, пов'язані з контекстним обігруванням ФО чи їх окремих компонентів. Наприклад, у Б. Олійника: "Ти стаєш самим собою... або у нас іще кажуть: стоїш V чому мати народила (навіть тоді коли ти народивсь у сорочці)" ("Білий вірш на сірому..."); "Істинно люди: живемо не хлібом єдиним. Істинно так... коли маємо хліб на столі" ("Хлібові"). Часом такі стилістичні зіставлення тісно поєднуються з іншими способами трансформацій, як-от у контекстах А. Крижанівського: правила доброго моветону, підбадьорював знесиленого боксера: "Вище голову!"; думки інколи приходили в його голову і з жахом розбігалися; на короткій позі рука руку миє тощо; 3) прийоми, пов'язані з використанням загального образу ФО. Наприклад, у Б. Олійника: "З усіх надбань людського досвіду Одне, стабільної ваги, Не підлягає змінам досвітків І примхам лівої ноги" (Б. Олійник), пор. канонічне встати на ліву ногу [262]; "Ворскла півколом, неначе блакитна підкова, Друзям на щастя дзвенить біля древніх воріт" ("Ода на честь 800-ліття Полтави"), пор. підкова на щастя. В. О. Кобилянської: "Він, може, має і правду, і цісареві треба дати, що йому, як кажуть, належиться!" ("Земля") — на тлі утримуваного в пам'яті богові — богове, а кесарю — кесареве. Об'єктивна діагностика понять "нормативний варіант — авторський (оказіональний, індивідуальний, контекстний, мовленнєвий варіант)" може бути полегшена спеціальною картотекою варіантів (принаймні при цьому буде зважено на критерій зразка й статистичний) та до певної міри словниками, особливо авторитетними й найповнішими з них. Ведуться пошуки й самих критеріїв нормативності. За Б. Шварцкопфом, нормативним може бути визнаний варіант, запрограмований мовною системою, прийнятий узусом і закріплений (узаконений) літературним уживанням. Близьким до другого й третього є критерій повторюваності (його можна розглядати і як статистичний), сформульований С. Гавриним: варіанти фразем визначаються більшим чи меншим ступенем повторюваності в тій чи іншій сфері загальнонародної мови, індивідуальна зміна перестає бути такою, якщо вона починає вживатися хоча б деякими носіями мови.
Намагаючись точніше диференціювати загальномовні й індивідуально-авторські варіанти, Р. Попов запропонував зважати на ступінь віддаленості лексем у синонімічному ряді: якщо замінюються далекі за значенням лексеми, така зміна в структурі фразеологізму стосується індивідуально-мовленнєвої сфери. Проте насправді заміна семантично віддалених лексем навіть у межах нормативної зони ФО, а часто й лексемами-несинонімами, — річ звичайна: сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати, клепати (тіпати, витіпувати) язиком, поживитися як Сірко паскою (як пес макогоном), жити на всю губу (по-панському, на широку стопу, у розкошах).
Під стилістично забарвленими фразеологізмами розуміють, по-перше, їх стильову належність, закріплення за певними сферами мовленнєвого спілкування. Наприклад, ФО п'ята колона, входити в плоть і [в] кровзвичайно вживаються в книжному стилі. Фразеологізми ні в казці сказать пі пером описать, стрільці — молодці властиві фольклорному мовленню,напхати пельку — просторічному. Усі названі групи протиставляються розмовним фразеологізмам, яких абсолютна більшість (відбивати охоту, хоч лопатою горни, не з дурного десятка). По-друге, стилістично забарвленими називаються і ФО, які перебувають за межами літературної норми, наприклад просторічні, жаргонні. Останні особливо помітно активізувалися в кінці XX ст.: молодіжне іронічне дуля з рота "висунутий язик", жаргонізоване розмовне упасти з дуба на кактус "стати дурнуватим", кримінальне лягти (залягти) на дно "припинити злочинну діяльність", бізнесове, кримінальнечорний пал "надприбутки, що не контролюються державою" (пал — гроші готівкою), жаргонізоване іронічне в голові міні — бікіні "хтось дурнуватий".
Стилістичне забарвлення ФО найтісніше пов'язане з їх експресивністю, емоційністю та оціненістю. Через те, що емоційність та оціненість ФО, як правило, суміщаються з їх експресивністю (багато лінгвістів експресивність вважають навіть категоріальною ознакою фразеологізмів), виправданий і сам термін, винесений у заголовок цього параграфа.
За походженням фразеологізми визначаються: 1) спільнослов’янські: мати зуб
(на когось), водити за носа, з голови до п ‘ят, як на долоні;) спільносхіднослов *янські:
під гарячу руку попасти; 3) українські: облизня піймати, до іимиги, на руку ковінька;
4) засвоєні з інших мов кальки (копії): хотіти — значить могти (з французької мови),
ось де собака зарита (з німецької мови). Складовою частиною і значним джерелом
фразеології є народні приказки і прислів’я: Де пройде, там золоті верби ростуть;
Наговорила сім мішків вовни, і ті не повні.
Поповнюється українська фразеологія і за рахунок виробничо-побутових вислов¬
лювань: Сім раз одміряй, а раз одріж; На чужий млин воду лити; Тріщати по всіх
швах.
Велику групу фразеологізмів складають висловлювання видатних і відомих
людей: І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко); Чуття єдиної
родини (П. Тичина); А хура й досі там (Л. Глібов); Без надії таки сподіваюсь (Леся Українка).
В українській фразеології знайшли своє місце також історичні поняття та вислови:
Авгієві стайні, Сади Семіраміди, крокодилячі сльози; біблійні вирази: берегти, як зіницю ока; пити гірку чашу; бути притчею во язицех.
