Прикметники ст.сл мови за будовою могли виступати у двох формах: короткій та повній. Наявність двох форм прикметників у минулому була характерною ознакою усіх словянських мов, проте згодом зах сл мови практично повністю втратили короткі форми, у сх сл мовах вони вживаються обмежено, і лише у південнословянських мовах і нині вживають короткі та повні прикметники.
Повні(займенникові, означені, членні) прикметники утворювалися від коротких шляхом додавання вказавних займенників и(чол), 1а(жін), 1є(сер).
Ці займенники спочатку виконували функцію вказівки на предмет , виділення його з ряду подібних. Виступаючи енклітиками , вони поступово зливалися у вимові з прикметниками і згодом перетворилися лише на граматичного роду прикметників. Повні прикметники у реченні могли виконувати лише функцію означення, поступово витісняючи у цій синтаксичній ролі короткі прикметники , для яких характерною стала предикативна функція. Приєднання вказівних займенників до іменних форм використовувалося для надання прикметнику-означенню більшої самостійності , конкретності, звернення на нього особливої уваги. Це наближало повні прикметники за значенням до іменників, і тому ця група прикметників зазнала субстантивації, тобто вживання в значенні іменників. У процесі приєднання займенників кінцеві редуковані ь,ъ коротких форм прикметників чол роду змінилися відповідно на ы, и. Спочатку повні форми легко розмежовувалися на складові частини , але подальший збіг енклітиків з відмінковими закінченнями коротких форм і взаємне пристосування їх, що виявилося у фонетичних змінах, привели до втрати сприймання займенника як складового елемента. Таким чином, відмінювання повних прикметників ст сл мови є особливим типом відмінювання, який має елементи прикметникової та займенникової парадигми. Пізніше в деяких відмінкових формах повних прикметників почалася взаємодія між закінченнями коротких прикметників та початковою частиною вказівних вказівних займенників, що спричинило до вироблення нових відмінкових закінчень. Ці закінчення сформувалися після втрати інтервокального *j та взаємної асиміляції і стягнення голосних. У старословянських памятках знайшов своє відображення процес формування нових закінчень повних прикметників під впливом займенникового типу відмінювання.
