Цей тип відмінювання був одним з найпродуктивніших у старослов'янській мові і об'єднував велику групу іменників чоловічого роду, які закінчувалися на -*ъ, -ь після приголосних та – и після поствокального j, а також іменники середнього роду на -о, -е. Напр.: рАбъ, градъ,.Відмінкові закінчення іменників чоловічого і середнього роду відрізняються лише у формах наз. та знах. відмінків, у решті відмінків значення роду випливає з семантики та узгодження з пояснюючими словами. Залежно від кінцевого основи розрізняють твердий та м'який варіанти відмінювання: твердий на -ъ, -о; м'який на -ь, -є, -и.Твердий варіант відмінювання об'єднував іменники чоловічого роду, які у наз. відмінку однини мали закінчення -ъ, та іменники середнього роду , які мали закінчення -о. Ім.ч роду: аворъ, апостолъ,.М’який варіант відмінювання об’єднує ім..ч.р., які у Н.в. одн. Мають закінчення –ь або –и після пост вокального j , та ім..с.р.,які мають закінчення –є.
