Книга, яку Іван Федоров друкував у Львові від 25 лютого 1573 р. до 15 лютого 1574 p., вийшла без титульного аркуша, але за змістом це «Діяння і послання апостольські», що їх скорочено називали Апостолом.
Формат львівського Апостола — фоліо, приблизно 18X20 см. Починається книга аркушем із зображенням на звороті герба Г. О. Ходкевича, далі йдуть 14 ненумерованих аркушів і 264 аркуші, нумеровані кириличними літерами в правому нижньому кутку лицевої сторони кожного аркуша. Деякі з ненумерованих аркушів позначено справа знизу похиленими рисками. Над літерами, які позначають сторінки, за титлом вміщено оксію — знак наголосу (однак лише у тих випадках, коли позначка цифри складається з двох і більше літер). Такі позначення Іван Федоров почав застосовувати у Заблудові (приблизно з середини Євангелія учительного), вживалися вони також в українських та молдавських рукописних книгах, а згодом — у стрятинських і ранніх київських друках. Ця особливість у деяких випадках може допомогти
ідентифікувати стародруки без вихідних даних. Повні сторінки складаються з 25 рядків тексту; крім них, на багатьох сторінках є надруковані циноброю покажчики читань: один рядок над текстом, один-два — під текстом. Текст львівського Апостола повторює московський першодрук, лише на початку вміщено три додаткові пояснювальні статті (арк. 1—9), а московська післямова замінена новою — талановитим автобіографічно-публіцистичним твором Івана Федорова (арк. 260—264). На відміну від московського, відновлено написання з «ъ» у префіксах въ, въз, съ і у прийменниках, хоч трапляються і винятки з цієї засади. Таким чином, Іван Федоров наблизив текст до того правописного варіанта, який був загальноприйнятим на Україні. Як і в московському виданні, на початку слова «я» подається переважно йотованим «а» (іа), а в середині й у кінці слова — юсом малим. «Оу» ставиться на початку слова (інколи також після префіксів і в складних словах), лігатурне «у» — в середині й на кінці слів. Юс великий не застосовувався взагалі. Прийменники, сполучники, частка «не» писалися разом з наступним словом, частка «же» — з попереднім, власні назви — з малої літери. Досить чітких правописних правил Іван Федоров дотримувався також щодо надрядкових знаків. Знак придиху ставився на початкових голосних, інколи — і на голосних, що стояли після голосних. На кінцевих голосних наголос позначався варією (`) та інших голосних — оксією (´), над голосними в односкладових словах ставилася камора (дужка опуклістю вгору). Більшість наголосів повторює наголоси московського Апостола; окремі відхилення внесено, напевне, українськими співпрацівниками Івана Федорова.
