Еллінських міфів так багато, що зібрати й вивчити їх усі просто неможливо. Проте вже в архаїчні (найдавніші) часи деякі з них стали надзвичайно популярними. Якийсь особливо шанований еллінами герой (скажімо, Геракл або Тезей) міг стати головним персонажем не одного, а цілої низки міфів. Цей герой об'єднував, ніби пов'язував міфи в певну сукупність, яку елліни уявляли як своєрідний «вінок» або «коло». Ми ж кажемо «цикл». Отже, сукупність міфів, об'єднаних спільним місцем дії, героєм або подією, стала називатися міфічним циклом.
Найвідомішими в еллінській міфології та літературі є троянський і фіванський цикли, а також цикл міфів про аргонавтів.
Найвизначнішим циклом давньогрецьких героїчних міфів є троянський, який оповідає про міфологічну історію Троянської війни, приводом до якої стало викрадення Парісом, сином троянського царя Пріама, прекрасної Єлени, дружини царя Спарти Менелая.
Троянська війна — одна з центральних подій у грецькій міфології. Початок Троянської війни античні джерела пояснюють волею Зевса, який волів або «зменшити тягар землі», або дати можливість прославитись божественним героям, або зберегти в пам’яті нащадків красу своєї дочки Єлени.
Розпочинається троянський цикл міфів оповіддю про весілля Пелея й Фетіди, на яке були покликані всі боги, крім богині розбрату Еріди. Щоб помститись, Еріда підкинула гостям золоте яблуко з надписом «найвродливішій». Між богинями Афіною, Афродітою і Герою спалахнула суперечка про те, кому з них має належати яблуко. Цю суперечку розв’язав троянський царевич Паріс, віддавши яблуко Афродіті, яка обіцяла йому в нагороду кохання найпрекраснішої жінки на землі — Єлени, дружини царя Спарти Менелая. Скориставшись гостинністю царя, Паріс зганьбив його: викрав не лише його дружину Єлену, а й захопив зі скарбниці всі коштовності.
Фіванський цикл міфів оповідає про заснування міста Фів у давньогрецькій області Беотії, про долю царя фіванського Едіпа і його нащадків. Короткий зміст фіванського циклу міфів: засновником Фів був фінікієць, царевич Кадм. Його сестру Європу викрав Зевс і в образі бика переніс її через море. Брат, розшукуючи сестру, опинився в Елладі і заснував Фіви. У місті стали правити нащадки Кадма.
Черговому цареві, Лаю, передбачили, що його вб'є власний син. Це було покаранням за злочин: одного разу Лай викрав сина у однієї людини. Коли у нього самого і його дружини Іокаста народився син, батько звелів кинути новонародженого у прірву, на поживу звірам.
Але пастухи знайшли немовля, виховали його і назвали Едіпом. Не знаючи, хто його батьки, Едіп прийшов до Фіви і у вуличній сутичці вбив Лая.
Тоді якраз місту загрожував Сфінкс, чудовисько. Сфінкс загадував загадки, а коли люди їх не відгадували, пожирав їх. Едіп відгадав загадку Сфінкса: «Хто ходить вранці на чотирьох, вдень - на двох, а ввечері - на трьох?" Відповідь була: «Людина». Сфінкс кинувся зі скелі, а Едіп врятував місто, став його царем, одружився на вдові цариці Іокасті, не знаючи, що це його мати. У них народилися діти, кілька синів і дочка Антігона.
Коли згодом правда стала відома, Іокаста повісилася, не витримавши ганьби. Едіп з горя виколов собі очі і покинув Фіви. Він став жебраком і подорожував з дочкою Антігоною, яка була його поводирем. Більш ніхто з дітей не побажав піти за ним. Едіп помер у злиднях, а Антігона повернулася в Фіви.
Сини Едіпа оскаржували владу між собою, і, коли один з них був убитий, сестра Антігона поховала його, за звичаєм, незважаючи на сувору заборону іншого брата. У Древній Греції залишити людину без поховання вважалося найгіршим знущанням над ним. Щоб на неї не впала ганебна кара, обіцяна іншим братом, Антігона добровільно покінчила життя самогубством.
Міфи про аргонавтів оповідають про героїв, які на чолі з Ясоном здійснили далекий морський похід у Колхіду1 на кораблі «Арго» за золотим руном. Деякі вчені розглядають ці міфи як переробку сюжету про мандрівку в підземне царство. Чимало дослідників намагалися пов’язати сюжет про аргонавтів з казкою (окремі мотиви цього міфу звичайні для чарівної казки — невиконуване завдання, яке герой осилює з допомогою доньки головного супротивника; ворожі істоти, яких герой перемагає, посваривши їх між собою, тощо). Однак, швидше за все, оповідь про аргонавтів склалася у VIII ст. до н.е. у вигляді епічної поеми про перші плавання греків у Чорне море і західну частину Середземного (звідси й заплутаний маршрут аргонавтів), тобто в цьому циклі відбилася історія ранньої грецької колонізації (VIII – VI ст. до н.е.).
Ясон, головний герой міфів про аргонавтів, прагнучи повернути батьківський трон, захоплений його дядьком Лелієм, який обіцяв віддати владу, коли небіж привезе золоте руно, вирушив до Колхіди в товаристві 50 найславетніших грецьких героїв: Орфея, Геракла, Кастора і Полідевка, Мелеагра, Тесея, Лаерта та ін. Після різноманітних пригод аргонавти прибули до Колхіди. Місцевий владар Еет пообіцяв віддати руно Леонові, якщо той запряже до плуга пару бронзових биків, виоре ним поле, засіє його зубами дракона, з яких виростуть воїни. Ясон впорався із завданням, але Еет і після цього не віддав золотого руна. Ясон і Медея вбили дракона, який охороняв скарб, і, захопивши руно, відпливли з Колхіди. Щасливо уникнувши небезпек, аргонавти повернулись із золотим руном до Еллади.
