Поява творів українською мовою була обумовлена потребою, життям народу, розвитком національної культури, коли велися гострі суперечки про право на існування української мови й літератури. Пізніше, коли повісті письменника здобули визнання й славу, він зазначав: «Щоб довести одному панові, який не вірив, що малоросійською мовою можна написати ніжне, зворушливе, я написав "Марусю"».
Уже тоді стало ясно, що повість різко протистояла всім тим творам, особливо рос. письменників, що писали про українське життя ( «Подорож у Малоросію» П.Шалікова, «Малоросійське село І.Кулжинського», в яких селянин показувався як істота, позбавлена людських думок і почуттів.
Повість Г. Квітки-Основ’яненки «Маруся» була написана у 1834 році і з’явилася внаслідок полеміки письменника с тими представниками критики і офіційних кіл, які зі скептицизмом стверджували, що неможливо створити українською мовою щось таке, що було б і корисне, і розумне, і ніжне. Фактом утвердження величності української прозової літератури і великих можливостей творів на народно-розмовній основі стала саме повість «Маруся»/ Як засвідчив сам письменник, «Маруся» мала на меті довести зрілість і художню досконалість рідної мови.. Маруся» стала фактом утвердження української художньої прози на народно-розмовній основі. Основний задум повіті «Маруся» полягає в змалюванні простих людей, їх зовнішньої і внутрішньої краси, розуму, глибоких почуттів, гармонії їхнього життя з природою і працею, що надає їм моральної переваги над панами.
