В українській літературі перших десятиріч 19 ст відбувається поєднання різних стильових течій – від бурлескно-травестійних, класицистичних, просвітительсько-реалістичних до сентиментально-реалістичних, пре романтичних та романтичних, навіть реалістично-критичних.
Синкретизм художньо-стильових течій зумовлювався також могутнім впливом просвітительського ідейного руху, який відбив боротьбу передових суспільних сил Європи, проти анахронічних інституцій феодальної системи, проти всіх її антигуманних породжень.
Саме художній реалізації таких ідейних настанов відповідав пафос названих течій і стилів, адже ж він давав можливість письменникам не тільки висміювати, осуджувати вади кріпосницького суспільства, а й поширювати ідеї природної рівності людей, підносити нові суспільні та естетичні ідеали.
Уже в «Енеїді» Котляревського наявне органічне поєднання фольклорно-міфологічного образного мислення з літературними реалістично-просвітительськими тенденціями, причому такі підходи до переробки античної епопеї ґрунтувалися на широкій бурлескно-травестійній основі.
Гумористичне трактування окремих сторін дійсності химерно переплелося з її побутово-етнографічним змалюванням, що дає підстави віднести «Енеїду» до етнографічного реалізму. Просвітительський аспект реалістичного змалювання життя в байках Білецького-Носенка, Гребінки Боровиковського характеризується використанням бурлескних прийомів.
Прагнення Основяненка утвердити позитивні образи людей з народу привело до створення сентиментально-реалістичної прози. Поєднання реалістичних, сентиментальних і пре романтичних підходів до моделювання дійсності притаманне і творам укр. Драматургії У творчості першого українського романтика Боровиковського наявна значна кількість байок, написаних у дусі просвітительського реалізму.
Як і в інших європейських літературах (щоправда, з певним відставанням у часі, але більш прискорено) в до-шевченківський період української літератури складаються просвітительський реалізм, сентименталізм, преромантизм і романтизм як основні літературні напрями й стилі, формується нова родова система поезії, драми й художньої прози та її провідні жанри, зароджується літературно-естетична та літературно-критична думка, з'являються яскраві творчі індивідуальності — І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ'яненко, Є. Гребінка та ін. Літературний процес у перші десятиріччя XIX ст. в цілому розвивається під могутнім впливом ідей національно-культурного відродження, ідеології просвітництва й романтизму та за змістом і художніми формами набуває ознак нової європейської літератури.
Синхронний роз виток бурлеску, сентименталізму, просвітительського реаліз му і романтизму з їх багато в чому різними, а то й протилежними тенденціями вже сам по собі утруднював 4юрмування цілісної естетичної, теорії як основи наукової критики. Крім того, на ранніх етапах формування націо нальної культури закономірним є синкретизм самої науки, яка ще в нерозчленованому вигляді поєднує в собі предмет і завдання історії, мовознавства, етнографії, фольклористики та літературознавства
