Увага - зосередженість діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті - предметі, події, образі, міркуванні тощо. Увага не психічний процес, а форма організації свідомості та умова успішного протікання психічних процесів та станів. Увага не має власного змісту, виявляє свою дію у зв'язку з відчуттями, сприйняттями, пам'яттю, мисленням тощо. Ці явища актуалізуються у людини не самі собою, а під впливом спрямованості особистості. Отже, увага є вибірковою спрямованістю й зосередженістю свідомості особистості на об'єктах, що відповідають її потребам, інтересам та цілям діяльності або поведінки. Функції уваги полягають у тому, що людина серед безлічі подразників, що діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує, виробляє програми дій та зберігає зосередженість, контроль над їхнім протіканням.
Довільна увага є увагою планомірною. Це - контроль за дією, що відбувається на підставі виробленого плану, вирізнених критеріїв та способів їхнього використання.
Мимовільна увага - це також контроль, але такий контроль, який обмежується тим, що є у предметі, ситуації, тим, що "саме собою впадає в око". Зміст діяльності такої уваги становить те, що відображає сприймання або мислення, пам'ять або почуття. Фізіологічною основою уваги є механізм взаємодії основних нервових процесів - гальмування і збудження, що протікають у корі головного мозку. При увазі в полі ясного усвідомлення виділяється предмет (об'єкт) з безлічі інших предметів, що оточують людину, а інші предмети являють собою загальний фон сприйняття. Фізіологічно це значить, що порушуються одні нервові центри і гальмуються інші, діє встановлений Ч. Шеррингтоном і широко використаний І.П. Павловим закон індукції нервових процесів, згідно з яким процеси збудження, що виникають в одних ділянках кори головного мозку, викликають процеси гальмування інших ділянок мозку. Утворився центр порушення,який домінує (переважає) над усіма іншими, і його називають домінантою (або оптимальним осередком порушення). Цим створюються такі умови, при яких усувається вплив сторонніх подразників, так як їх сигнали потрапляють на загальмовані ділянки кори головного мозку. Осередок оптимального збудження переміщається по корі головного, що створює умови для кращого пізнання і вивчення предмета.
Ми́слення —— це процес опосередкованого й узагальненого
відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях. В процесі мислення виділяють такі основні операції: аналіз, синтез, узагальнення. Аналіз – це виділення в об’єктах елементів, властивостей, зв’язків, поділ предмету на частини (розбирати механізм). Поєднання окремих елементів цілого називають – синтезом. Відбувається співвіднесення окремих елементів, виділених аналізом. В результаті між ними розкриваються зв’язки, що дозволяє зрозуміти предмет як цілісний.Аналіз і синтез єдині. Порівняння починається із співставлення предметів (синтез), в ході якого виділяється відмінне і спільне (аналіз). Виділення спільного веде до узагальнення. Загальні ознаки можуть бути зовнішніми або суттєвими.
