У 1940 р. К. Ландштейнер та І. Вінер відкрили імунологічну властивість крові людей,яка обумовлена існуванням в їхніх еритроцитах великої кількості аглютиногенів ,що не входять в систему АВО. Найбільше практичне значення одержав резус-аглютиноген,який умовно позначають літерами Rh. Впнрше його виявили у мавп макак-резус. Резус-фактор успадковується. Кров у якій є цей фактор,називається резус-позитивною(таких людей 85%),а кров у якій він ідсутній – резус-негативною(таких людей 15 %). Переливання несумісної за резус-приналежністю крові призводить до розвитку гемотрансфузійного шоку,руйнування еритроцитів крові,яка переливається,-гемолізу. Резус -несумісність матері і плода(коли у матері кров резус-негативна,а у плода резус-позитивна) може призвести до утворення у матері антирезус-аглютинів,відхилення від нормального протікання вагітності ,смерті плода і викидня(якщо концентрація антирезус-аглютинінів висока) або до народження плода живим,але з гемолітичною жовтяницею. Переливання крові широко застосовують у медицині,як метод лікування. Людина,яка дає кров,називається донором,а та,яка одержує,тобто хвора,-реципієнтом. До 1901 року способи переливання крові закінчувалися смертю. Пізніше пошуки причин ускладнень привели до відкриття груп крові. Було виявлено що в плазмі крові знаходяться антигени,які склеюють еритроцити – аглютиніни. Спочатку було виявлено два аглютиногени – аглютиноген А і В – і два відповідних їм аглютиніна - α і β. В залежності від того,які аглютиніни й аглютиногени знаходяться в крові різних людей,розрізняють 4 основні групи крові – комбінації аглютиногенів та аглютинінів системи АВО. До І групи належить кров людей,у плазмі яких є аглютиніни α і β,а аглютиногени відсутні. Таким чином,І групу крові можна записати так: О(І). У ІІ групі є аглютинін β і аглютиноген А- А(ІІ). В плазмі крові ІІІ групи знаходяться аглютинін α і аглютиноген В – В(ІІІ). В плазмі крові IV групи аглютиніни відсутні,а в еритроцитах є два аглютиногена – АВ(IV). В наш час переливають лише відповідну одногрупну кров.
