Основною структурною і функціональною одиницею нервової системи - є нейрон. Це складно побудована нервова клітина, яка сприймає, переробляє подразнення і передає їх до різних органів тіла.Існують різні типи нейронів. За своєю структурою залежно від кількості відростків розрізняють уні-, бі- та мультиполярні нейрони. Уніполярні нейрони властиві головним чином нервовій системі безхребетних тварин, а в нервовій системі хребетних переважають бі- та мультиполярні нейрони.За функціональним призначенням розрізняють аферентні (чутливі), еферентні (рухові) і вставні (проміжні, інтернейрони) нейрони. Первинні аферентні нейрони розміщені поза центральною нервовою системою, вони сприймають сигнали, які виникають у рецепторах, і передають їх до ЦНС. Вставні нейрони розміщені в межах ЦНС. Вони забезпечують зв’язок між аферентними та еферентними нейронами. Еферентні нейрони своїми аксонами іннервують усі ефекторні органи і регулюють їхню функцію.Загальна кількість нейронів у ЦНС людини становить приблизно 1011, проте їх розподіл у різних частинах мозку нерівномірний. Так, спинний мозок містить близько 13 млн нейронів, а решта зосереджена у головному мозку. Збудження і гальмування передаються з однієї нервової клітини на іншу або з рухових нервових закінчень на клітини ефекторних органів через спеціальні структури міжклітинних фізіологічних контактів — синапси. Цей термін увів у науку Ч. Шеррінгтон (1897) для позначення функціонального зв’язку між нейронами. Саме ці контакти, на його думку, зумовлюють однобічне проведення збудження в рефлекторній дузі та його сповільнення порівняно з часом проведення збудження в нервових волокнах. Залежно від будови і функціонування розрізняють хімічні та електричні синапси.Міжклітинна передача імпульсів здійснюється за допомогою трьох типів міжклітинних контактів: хімічних і електричних синапсів та нексусів. Залежно від того, між якими частинами нейронів утворений синапс, його називаютьаксодендритним, аксосоматичним і аксоаксонним. У ядрах таламуса виявлено дендродендритні, дендросоматичні та со- матосоматичні синапси.
Синаптична передача збудження. Згідно з сучасними уявленнями, передача збудження через хімічні синапси відбувається у такій послідовності: пресинаптичний ПД спричинює виділення нервовим закінченням збудливого медіатору, який дифундує крізь синаптичнущілину до субсинаптичної мембрани, де відбувається його взаємодія з хеморецепторами, внаслідок чого виникає зміна йонної проникності субсинаптичної мембрани.Йонні струми викликають деполяризацію цієї мембрани у вигляді збуджувального постсинаптичного потенціалу, який на кінцевій пластинці нервово-м ’язового синапсу називається потенціалом кінцевої пластинки.ЗПСПі ПКП викликають генерацію постсинаптичного ПД. Електрична передача збудження. Морфологічною умовою електричної передачі збудження є те, що між мембранами контактуючих клітин щілина дуже вузька і має низький електричний опір, що дає змогу ПД без перешкод поширюватися на постсинаптичну мембрану й у зворотному напрямку.
