Нервовасистема безхребетнихтварин. У представників одного з перших типів багатоклітинних організмів — губок справжньої нервовоїсистеми немає. Вони мають поодинокі нервові клітини — бі- чи мультиполярні, точний механізм функціонування яких невідомий. Ці клітини найчастіше розміщені біля пор іригаційної системи і навіть здатні скорочуватися: у відповідь на подразнення виникають локальні повільні скорочення без поширення збудження. Такий етап розвитку нервової системи називають стадією незалежного ефектора.Вперше найпримітивніша, але справжня нервова система з'являється у кишковопорожнинних. Вона побудована у вигляді мережі нейронів, розсіяних в усьому тілі, і називається дифузною нервовою системою. Біполярні нейрони є чутливими, а мультиполярні — руховими й асоціативними. Типовим представником голкошкірих єморська зірка, нервова система якої складається з біляротового кільця, радіальних нервових тяжіві дермального сплетення. Незважаючи на зовнішню простоту будови нервової системи, внутрішня структура складна: вона має чутливі й рухові, а також вставні нейрони й нервові шляхи, які забезпечують складнішу і різноманітнішу поведінку тварини.У морської зірки спостерігаються різноманітні рухи під час пересування, а також живлення, коли вона відкриває стулки молюсків і вивертає свій шлунок.
Вузлова (гаигліонарна) нервова система.З розвитком двобічної (білатеральної) симетрії більшість тварин набувають поздовжньої осі тіла з переднім і заднім кінцями. Саме з цього починається новий етап розвитку нервової системи. Більшість стадій еволюційного розвитку вузлової НС можна спостерігати у тварин починаючи від плоских червів і закінчуючи членистоногими.
Нервова система хребетних. За біогенетичним законом ембріогенез відбиває філогенез, тому розвиток ембріона хребетної тварини дає підставу вважати, що її нервова система закладається єдиним зачатком у вигляді чутливої пластинки, яка швидко перетворюється на нервову трубку, далі на ЦНС, а вже потім з ЦНС нервові клітини мігрують на периферію, утворюючи вузли сенсорної та автономної нервової системи.Отже, хребетні тварини мають нервову систему трубчастого типу. Вона координує функцію всіх органів і систем, забезпечує ефективне пристосування організму до зовнішнього середовища і формує цілеспрямовану поведінку. Всі ці функції здійснюються за допомогою нервових клітин, або нейронів, які спеціалізуються на сприйманні, обробленні, зберіганні й передачі інформації. За функціональним призначенням розрізняють аферентні (чутливі), еферентні (рухові) і вставні (проміжні, інтернейрони) нейрони. У хребетних тварин структури НС, розміщені у порожнині черепаі хребтовому каналі, називають ЦНС. Це — головний і спинний мозок. Нервові волокна, яківиходять з ЦНСабовходятьдо ЦНСі розміщені за її межами, становлять периферичну нервову систему. Частина периферичної нервової системи, яка регулює функції внутрішніх органів, забезпечує внутрішній гомеостаз організму і розміщена в різних ділянках тіла утворює периферичну частину автономної (вегетативної) нервової системи.Вона поділяється на симпатичний і парасимпатичний відділи.
Рефлекс— це реакція організму на дію подразників зовнішнього чи внутрішнього середовища, яка здійснюється через НС. Для кожного рефлексу існує своя рефлекторна дуга, яка у найпростішому випадку складається з рецептора, чутливого (аферентного) нейрона, нервового центру, де розміщене тіло рухового (еферентного) нейрона, його аксона, який у складі рухового нерва підходить до ефектора, наприклад м’яза. Рефлекторна дуга переважної більшості рефлексів проходить через ЦНС: у спинному мозку замикаються відносно прості рухові та вегетативні рефлекси, головний мозок здійснює замикання складніших безумовиих і умовних рефлексів, контролює поведінку, забезпечує реалізацію вищої нервової і психічної діяльності. Невелика частина рефлексів може замикатись поза центральною нервовою системою — у периферичних вузлах. Це периферичні рефлекси, які регулюють локальні реакції внутрішніх органів.
