Слухова чутлива система служить для сприймання механічних коливань зовнішнього середовища. Вона набула особливого значення для людини у зв’язку з розвитком мови. Звук — це коливання молекул пружного середовища, яке відбувається у вигляді поздовжніх хвиль тиску. Зовнішнє вухо побудовано з вушної раковини і зовнішнього слухового проходу. Звукові коливання, які ловить вушна раковина, передаються по зовнішньому слуховому проходу на барабанну перетинку, що відокремлює зовнішнє вухо від середнього. Середнє вухо складається з барабанної порожнини, соскоподібних придатків, слухових кісточок із зв’язками та м’язами. Коливання барабанної перетинки передаються за допомогою слухових кісточок, з’єднаних між собою,— молоточка, ковадла і стремена. Внутрішнє вухо знаходиться у кам’янистій частині вискової кістки і складається із кісткового та вставленого в нього перетинчастого лабіринтів.Механізм сприймання звуку. Звукові хвилі, потрапляючи у зовнішній слуховий прохід, підсилюються в 2—2,5 рази і викликають коливання барабанної перетинки, тиск якої передається на перетинку овального вікна за допомогою слухових кісточок, що діють як важелі, зменшуючи амплітуду коливань і збільшуючи їхню силу (до 50 разів). Коливання перетинки овального вікна викликають вібрацію спірального органа, внаслідок чого чутливі волоскові клітини збуджуються. Нервові клітини, що сприймають високу частоту, розташовані ближче до овального вікна. Тому неоднакові за висотою звуки збуджують нервові клітини, розміщені в різних частинах спірального органа. В цьому полягає просторовий код частотного аналізу звуку. Збільшення сили звуку збільшує кількість збуджених волоскових клітин. Це дозволяє розрізняти інтенсивність звукових коливань. Збудження чутливих клітин проходить не тільки тоді, коли коливання основної мембрани досягається звичайним повітряним шляхом (повітряна провідність), але й при виникненні коливань у кістковому лабіринті внаслідок коливань кісток черепа (кісткова провідність). Цей механізм передачі звукових коливань має значення при зануренні людини під воду. Людина сприймає звуки частотою від 15 до 20 тис. Гц. У дітей верхня межа досягає 22 тис. Гц, а з віком вона знижується
