В історичному плані квітка з’явилася пізніше інших органів рослин. Вона увібрала в себе весь етап еволюційного розвитку рослинного світу.
Псендантова гіпотеза походження квітки стверджує,що квітка розвинулася з об’єднання голих одностатевих квіток,які є високорозвиненими голонасінними. Такі квітки були дрібні,одностатеві,з простою оцвітиною,вітрозапильні. Квітки такої форми збереглися і в деяких рослин сучасної флори,наприклад,у березових,букових. Стробілярна гіпотеза будувалась на вимерлій мезозойській групі голонасінних – бенетитах. У бенетитів формуються двостатеві шишки,які несуть мікро- і мегаспорофіли. На осі стробіла крім спорофілів знаходилися ще й покривні листки. Вісь стробіл у верхній його частині була розширена і нагадувала сучасне квітколоже. Така подібність шишок з квітками покритонасінних стала основою стробілярної гіпотези про походження квітки. Теломна гіпотеза походження квітки виникла на базі виявлення ринієфітів. Згідно з нею листки,спорофіли та осьові органи формувались одночасно. Оскільки частини квітки виникли не з листків,а з те ломів,то класична фоліарна гіпотеза І.В. Гете з позиції теломної гіпотези заперечується. Погляди Томпсона: плодолистиків у квітках не існує,а всі частини маточки утворилися внаслідок розростання квітколожа. Стовпчики і приймочки маточки формувалися за рахунок стерильних тичинок. Суцвіттям називають гілки або пагони з групою квіток, у яких звичайних вегетативних листків немає, а розвинені лише прицвітки. Суцвіття закладаються за рахунок верхівкових меристем. За характером галуження суцвіття бувають моноподіальні (ботричні, бокоцвіті, необмежені) і симподіальні (цимозні, верхівкові, обмежені). У ботричних суцвіть цвітіння починається з нижніх квіток і йде у висхідному порядку; у цимозних суцвіть – у зворотньому. У простих суцвіть розгалуження першого порядку завершується квітками, в складних – можуть бути ще розгалуження другого і третього порядків у вигляді вторинних суцвіть.
