Первинна будова стебла у дводольних рослин зберігається лише на верхівках пагона. Нижче апекса в стеблі відбуваються вторинні зміни, зумовлені появою в осьовому циліндрі камбію та закладанням фелогену у периферичній частині органа. Утворення камбію характерне також для голонасінних і небагатьох однодольних з родини лілійних. Завдяки камбію стебло набуває вторинної структури. Проходження камбію у центральному циліндрі залежить від характеру закладання прокамбій. У зв'язку з цим виділяють кілька типів анатомічної будови стебла. Відомий французький ботанік Г. Боньє виділив 8 груп генетичних структур. Весь процес формування камбію з прокамбіальних клітин і його функціональність можна звести до двох варіантів. Для першого варіанта характерним є те, що камбій утворюється із суцільного прокамбіального кільця. Він виникає за рахунок клітин прокамбію, які розташовані-на межі між первинною флоемою і первинною ксилемою. Особливістю другого варіанту анатомічної будови стебла дводольних рослин є закладання прокамбію у вигяді пучків (тяжів). Поява камбію в цьому випадку зумовлює (як, і в першому варіанті) докорінну реконструкцію осьового циліндра. Досить своєрідною групою дводольних є деякі трав'янисті рослини з родини жовтецевих, а також представники рослин ефемерів. У стеблах цих рослин не утворюється камбіального кільця (3-й тип будови стебла). Камбій, який з'явився у пучках, діє недовго, внаслідок чого судинно-волокнисті пучки хоч і називають відкритими, але вони вторинного приросту не мають. Активність камбію у рослин різних систематичних груп неоднакова. У дерев'янистих багаторічних рослин камбіальна діяльність проявляється сильніше порівняно з трав'янистими формами. Весь процес функціонування камбію зводиться до утворення постійних тканин вторинного походження.
