Листки водяних рослин можуть розвиватися як на поверхні води, так і в зануреному стані. Для надводних листків характерне те, що листки у них масивні, м’ясисті. Хлорофілоносну тканину тут становить дрібноклітинна стовпчаста паренхіма з великою к-тю хлоропластів. Губчаста паренхіма розвинена, вона знаходиться в нижній частині листка з системою міжклітинників, які наповнені повітрям, що і забезпечує утримання листків на поверхні води. Провідна система у водяних листків слабко розвинена. Гістологічні провідні елементи ксилеми і флоеми малочисленні та дрібні. З механічних тканин є лише склереїди, склеренхіми і коленхіми майже немає. Зовні листок вкриває звивиста епідерма. У більшості водяних рослин на кл покривної тканини нашаровується кутикула, яка захищає листок від змочування його водою. Продихи дрібні, розташовані лише на верхній епідермі, кутикули немає. Підтримуючу функцію від занурення листка у воду виконують групи опробковілих мертвих клітин нижнього епідермісу. У листках, які повністю занурені у воду, стовпчаста хлоренхіма не формується, продихів в епідермі немає. Підводні листки мають розсічену пластинку, що зменшує опір водним потокам.
