Брунька gemma) - зачаток пагона (пуп'янок), який має вкорочені меживузля і перебуває в стані відносного спокою. Складається із зачаткового стебла з конусом наростання на верхівці, зачаткових листків - примордіїв, у пазухах яких знаходяться зачаткові бічні бруньки. Основні функції бруньок - забезпечення наростання пагонів у довжину, утворення бічних пагонів галуження, вегетативне відновлення і розмноження. Бруньки розрізняються за походженням, будовою, функціями, місцем розташування на пагоні, тривалістю існування, формою, розмірами, забарвленням, наявністю смоли, трихом, покривних лусок та за іншими ознаками. Верхівкові, або термінальні, бруньки утворюються на верхівці головного та бічних пагонів і забезпечують їх ріст у довжину. Бічні, або пазушні, бруньки розташовані в пазухах листків чи біля листкових рубців поодинці відповідно до листкорозміщення - спірально, супротивно, кільчасто, або по декілька — серіально (одна над одною) чи колатерально (біч-о-біч). Їх розвиток обумовлює галуження, а якщо верхівкова брунька відмирає, то й наростання пагона. Додаткові, або адвентивні, бруньки (виводкові та опадаючі, відновлення та збагачення) утворюються із меристем чи паренхіми в будь-яких місцях стебел (квасоля), на листках (каланхое перисте), коренях (хрін, малина, слива, тополя), кореневищах (купина), суцвіттях (цибуля), накопичують поживні речовини і забезпечують вегетативне розмноження. Закладання додаткових бруньок стимулює ушкодження пагонів морозом, вітром, тваринами, людиною тощо. Метаморфозами виводкових бруньок є вічка - бруньки відновлення бульб з частиною стебла (топінамбур); виводкові цибулинки (лілія), бульбочки (гірчак живородний), зимуючі гібернакули і туріони водяних рослин. До специфічних метаморфозів різних бруньок належать: адвентивні колючки (гледичія) і суцвіття (шоколадне дерево) качан - видозмінена верхівкова брунька (капуста городня), бульби - видозмінені верхівкові бруньки підземних столонів (картопля), ареоли - видозмінені пазушні бруньки кактусів, тощо.Спочиваючі, або сплячі, бруньки відновлення багаторічників (дуб, береза) завмирають на довгий час, а при особливих умовах під впливом ростових ауксинів розгортаються. У разі щільного сукупного залягання сплячих бруньок на стовбурах дерев (берези, дуба, граба, робінії) утвор За структурою бруньки бувають закритими, якщо захищені видозміненими листками - бруньковими лусками, і відкритими, або голими, якщо луски відсутні. Закриті бруньки відрізняються кількістю, розміщенням та характером зімкнутості лусок, їх забарвленням, опушенням, клейкістю тощо. Захисну роль у голих бруньках відіграють прилистки, листкові піхви, волоски тощо. Бруньки розрізняються також залежно від будови і призначення.Так, вегетативні бруньки містять зачатки облистяних пагонів; генеративні, або квіткові, бруньки мають зачатки суцвіть; бутони, або пуп'янки, містять зачаток однієї квітки; вегетативно-генеративні
