Повітроносна паренхіма (аеренхіма). В органах деяких рослин, занурених у воду, між паренхімними клітинами утворюються великі міжклітинники, заповнені повітрям. Це спостерігається, наприклад, у квітконіжках латаття, глечиків, у стеблах рдестів, комишу, пухівки, а також у коренях водних рослин. Таку тканину, багату на повітря, називають повітроносною паренхімою або аеренхімою. Ця тканина дуже добре виражена в підводних органах, повітряних і дихальних коренях болотних, водяних та інших рослин, які існують в умовах утрудненого газообміну. Вона має великі добре розвинені запасаючі повітроносні групи клітин з дуже великими міжклітинниками, з'єднаними між собою в одну вентиляційну сітку. Аеренхіма складається з мертвих тонкостінних клітин і системи міжклітинників, котрі сполучаються із зовнішнім середовищем крізь отвори в покривних тканинах (продихи, сочевички). Основна функція аеренхіми — вентиляційна (газообмін). Покривні. Головне призначення покривних тканин — охорона рослини від висихання та інших несприятливих факторів навколишнього середовища. Одночасно вони забезпечують газообмін із середовищем. Особливе значення покривні тканини мають для наземних органів — листків, квіток, плодів, пагонів тощо. Серед покривних тканин виділяють три групи: група зовнішніх тканин з переважанням функцій регуляції газообміну, транспірації та механічного захисту (власне покривні тканини — шкірочка (епідерма), корок (перидерма), кірка); група зовнішніх тканин з переважанням функції поглинання (епіблема коренів, веламен); група внутрішніх тканин з переважанням функцій розмежування та регуляції проходження речовин (ендодерма, екзодерма, клітини обкладинки судинних пучків). Залежно від походження розрізняють три типи тканин: шкірочку, корок і кірку. Кожен з цих типів має свої фізіологічні властивості.
Шкірочка. Стебла, листки, частини квітки, плоди і корені (в початковий період росту) вкриті первинною покривною тканиною — шкірочкою. На коренях її називають епіблемою , а на інших органах рослини — епідермісом або епідермою.
Епідерма. Первинна зовнішня покривна тканина вищих рослин утворена з протодерми, вкриває листки, частини квіток, деякі плоди, а також пагони багатьох трав'янистих рослин. Певний час молоді пагони деревних і чагарникових рослин теж вкриває епідерма. Корок. Клітини епідерми внаслідок росту стебла в товщину деформуються і відмирають. На цей час утворюється вторинна покривна тканина — перидерма, або корок, характерна для багаторічних надземних органів рослин.
Кірка (ритидом). Утворюється у дерев і кущів на зміну корку, який під натиском стебла, що розростається у товщину, через 2-3 роки розривається. У тканинах кори, що лежать глибше, закладаються нові ділянки коркового камбію, з яких утворюються нові шари корка. Внаслідок цього зовнішні тканини ізолюються від центральної частини стебла, деформуються і відмирають.
