Загальні підходи до методики самостійної роботи студента та її здійснення. Самостійна робота студента (СРС) - це самостійна діяльність-учіння студента, яку науково-педагогічний працівник планує разом зі студентом, але виконує її студент за завданнями та під методичним керівництвом і контролем науково-педагогічного працівника без його прямої участі.
Важливу роль у вивченні навчальної дисципліни відіграють раціональні засоби: методи організації самостійної роботи, умови праці, режим дня, техніка праці та ін.
Під час вивчення навчальної дисципліни виокремлюють такі види самостійного учіння студента:
- слухання лекцій, участь у семінарських заняттях, виконання практичних і лабораторних робіт;
- відпрацювання тем лекцій та семінарських занять, виконання практичних і лабораторних робіт студентами заочної форми навчання (ЗФН);
- підготовка рефератів і курсових робіт, написання дипломної роботи;
- підготовка до модульного контролю та іспитів;
- робота з літературою та ін.
Виклад основного матеріалу. Введення запропонованої організаційно-психологічної структури діяльності дає можливість визначити самостійну діяльність учіння як процес, який здійснює суб’єкт над предметом в заданих умовах для того, щоб отримати відповідно до заданої мети продукт, використовуючи при цьому наявні засоби, та з надбанням результату як засвоєну сукупність знань, умінь, навичок і сформовану самостійність як рису особистості, що здійснює самостійну діяльність. Наведене визначення дає можливість простежити в самостійній діяльності такі блоки психологічної структури самоосвітньої діяльності: орієнтаційний (механізм визначення мети, планування та прогнозування діяльності), операційний (задатки, здібності, обдарованість, талант, уміння, навички, майстерність), мотиваційний (ідеал, мотиви, інтереси) та блок оцінки результативності дій. На основі вищезазначеного та етапів формування умінь, що визначив К.К.Платонов, структуру умінь самостійної роботи представлено як синтез чотирьох взаємопов’язаних компонентів – орієнтаційного, операційного, мотиваційного та результативного.
Орієнтаційний компонент умінь самостійної роботи націлений на розвиток початкового уміння, психологічна структура якого передбачає усвідомлення мети самостійної роботи та пошук способів її виконання, що спираються на раніше засвоєні знання та навички, діяльність у цілому здійснюється шляхом спроб і помилок.
Операційний компонент умінь самостійної роботи спрямований на формування загального рівня умінь, що передбачає наявність знань щодо способів виконання дії і використання раніше засвоєних, неспецифічних для самостійної діяльності навичок. Мотиваційний компонент передбачає формування високорозвинутого уміння, що спирається на творче використання знань, навичок самостійної діяльності з усвідомленням не лише мети, а й мотивів вибору способів її досягнення. Результативний компонент присутній на кожному етапі формування умінь. Найвища результативність процесу формування умінь самостійної роботи визначає майстерність, що вимагає творчого використання засвоєної сукупності знань, умінь, навичок для ефективної самостійної діяльності та формування самостійності як риси особистості.
Висновки
Педагогічно доцільно організована самостійна робота студентів (СРС) спонукає їх отримувати навчальну інформацію з різноманітних джерел (від підручника – до Internet), формує в них навички самостійного планування і організації власного навчального процесу, що забезпечує перехід до неперервної освіти (самоосвіти) після завершення навчання у вищому навчальному закладі, дає змогу максимально використати сильні якості особистості завдяки самостійному виборові часу та способів роботи, джерел інформації.
Самостійна робота студентів сприяє формуванню самостійності, ініціативності, дисциплінованості, точності, почуття відповідальності, необхідних майбутньому фахівцю у навчанні й фаховій діяльності.
