Харчування ссавців відзначається високою різноманітністю – жодний із класів хребетних тварин
рослинні корми не використовує так повно. Вегетативні частини деревних, чагарникових і трав’янистих рослин
служать основою харчування копитних, хоботних, зайцеподібних і гризунів (полівки, бабаки, ховрахи, бобри);
гризуни (особливо тушканчики, цокори, сліпаки та ін.) широко використовують підземні частини рослин.
Водними рослинами харчуються сирени. За рахунок насіння і плодів живуть миші, білки, бурундуки, соні;
насіння і плоди у великих кількостях поїдають ведмеді, олені, кабани, куниці. Чисельність соболів визначається
не тільки забезпеченістю тваринними кормами (дрібними гризунами), а і врожаєм кедрових горішків та інших
плодів. Плодами харчуються крилани (Megachiroptera). Окремі спеціалізовані групи кажанів і деякі сумчасті
використовують нектар квітів, а південноамериканські кажани – вампіри ссуть кров великих за розмірами
ссавців. Безхребетними харчуються більшість комахоїдних, кажани (крім криланів); їх використовують миші і
тушканчики, ховрахи і білки, дрібні і навіть великі хижаки (ведмеді). Морський планктон – основна їжа
найбільших сучасних ссавців – вусатих китів. Серед хижих ссавців лише деякі живуть виключно за рахунок
великої живої здобичі (переважно котячі), тоді як більшість урізноманітнює свій раціон рослинними кормами.
Хижаки нерідко нападають на здобич, крупнішу за них, і успішно добувають її, використовуючи індивідуальні
переваги – силу, раптовість нападу, спритність (кунячі, леопарди та ін.), або полюють групами (вовки, леви).
Еволюційно виникла харчова спеціалізація,
яка відбилась не тільки на будові (рис 11) і функціях
організму різних ссавців, а і визначила особливості їх
поведінки, використання території, утворення і
характер угруповань (стада копитних, колонії
ховрахів, бабаків) і загальну рухливість. Як і у птахів,
необхідність в їжі у ссавців пов’язана з їх
теплокровністю. Але так як температура тіла ссавців
нижча за температуру птахів, вони потребують
відносно меншої кількості їжі. Найбільш дрібні
тварини (наприклад, землерийка-крихітка масою
1,5―2,5 г) з’їдають за добу їжі в 2―4 рази більше
маси тіла, перериваючи періоди харчування сном; без
корму вони не можуть прожити більше 5―8 год.
Більші за розмірами ссавці споживають відносно
меншу кількість їжі, харчуються в певний час доби і
мають більш або менш тривалий нічний або денний
відпочинок. Ритми добової активності ссавців до
певної міри визначаються харчовою спеціалізацією.
Добування, збирання і механічна обробка їжі
здійснюються за допомогою ротового апарату – губ,
язика, щелеп і зубів, а також кінцівок, а у хоботних -
хобота. Форма черепа і співвідношення його основних
частин – щелеп, носової частини, очниць і мозкової
порожнини – визначаються розвитком органів чуття,
мозку і щелепного апарату і тісно пов’язані зі
способом добування і складом їжі. Наприклад,
відмінності в будові губ у двох видів носорогів – у білого носорога розширена морда з широкими губами
сприяють харчуванню трав’яною рослинністю, а у поїдаючого головним чином гілки дерев і чагарників
чорного носорога морда дещо загострена, а на верхній губі розвинутий пальцеподібний хапальний придаток
Зубна формула виглядає так:
кабан І 3/3 С 1/1 РМ 4/4 М 3/3=44 зуба;
заєць І 2/1 С 0/0 РМ 3/2 М 3/1=28 зубів
