Характеристика класу. Плазуни – перший клас справжніх первинноназемних
хребетних (Amniota). Для них властиві крупні, багаті жовтком і білком яйця, покриті
щільною пергаментною оболонкою. Запліднення лише внутрішнє. Ембріональний розвиток
проходить в повітряному середовищі з утворенням зародкових оболонок – амніона, серози –
і алантоїса, личинкова стадія відсутня. Молода тварина, яка вилупилась із яйця, відрізняється
від дорослих лише розмірами. Суха шкіра плазунів майже позбавлена залоз. Зовнішні шари
епідермісу роговіють: у шкірі утворюються рогові луски та щитки. Дихання лише легеневе.
Утворюються повітроносні шляхи – трахеї і бронхи. Дихання здійснюється завдяки рухам
грудної клітки. Серце трикамерне. Від розділеного неповною перегородкою шлуночка
самостійно відходять три кровоносні стовбури: дві дуги аорти і легенева артерія. Сонні
артерії, що забезпечують артеріальною кров’ю голову, відходять лише від правої дуги аорти.
Велике і мале кола кровообігу повністю не розділені, але ступінь їх відокремлення вища, ніж
в земноводних. Виділення і водний обмін забезпечують метанефричні (тазові) нирки,
збільшуються відносні розміри головного мозку особливо за рахунок збільшення півкуль і
мозочка.
Скелет повністю кістковий. Осьовий скелет (хребет) ділиться на п’ять відділів.
Видовжена шия і два перші спеціалізовані шийні хребці (атлас і епістрофей) забезпечують
високу рухливість голови. Череп має один потиличний виросток і добре розвинені покривні
кістки; скроневі ямки і обрамлюючі їх кісткові дуги. Кінцівки наземного типу з
інтеркарпальним і інтертарзальним з’єднаннями. Пояс передніх кінцівок з’єднується з
осьовим скелетом через ребра, тазовий пояс зчленовується з поперечними відростками двох
крижових хребців.
Плазуни заселяють різні наземні місця переважно в теплих, часто в помірних широтах;
частина видів знову перейшла до водного способу життя. Загальний рівень життєдіяльності
помітно вищий, ніж у земноводних. Хоча температура тіла непостійна і в значній мірі
залежить від температури навколишнього середовища (пойкілотермія).
ПОХОДЖЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ПЛАЗУНІВ.
В кінці палеозою склалися умови, які сприяли
розвитку наземних тварин, зокрема плазунів.
Відділення плазунів від земноводних предків почалось
Рис. 118. Скелет амфібії
Diplovertebron, близької до групи
сеймуріоморф (за Ватсоном,
Шмальгаузен, 1964). 129
раніше, можливо, в середньому карбоні, коли від примітивних емболомірних стегоцефалів –
антракозаврів, подібних до Dіplovertebron (рис. 118) відокремились форми, що мали
пристосування до наземного життя, хоча ще мали зв’язок з вологими біотопами і водоймами.
Харчувалися дрібними водними і наземними безхребетними, були рухливими, мали трохи
більший мозок. Можливо, в них уже почалось зроговіння покривів.
В середньому карбоні від подібних форм виникає нова гілка – сеймуріоморфи
(Seymouriomorpha). Їхні залишки виявлені у верхньому карбоні – нижній пермі. Вони
займають перехідне положення між земноводними і плазунами; деякі палеонтологи
відносять їх до амфібій. Хребці забезпечували велику гнучкість та міцність хребта;
намітилось перетворення двох перших шийних хребців в атлант і епістрофей. Для наземних
тварин це давало значні переваги в орієнтації, здобуванні рухомого корму та захисті від
ворогів. Скелет кінцівок та їх поясів повністю скостенів. Череп мав потиличний відросток
Не з’ясовано часу виникнення розмноження і розвитку яйця у повітряному середовищі.
Вважають, що це відбулось в карбоні під час становлення котилозаврів – Cotylozauria
Покрівля черепа була суцільною і складалася з кісток, характерних для сучасних
плазунів. Утворились атлант і епістрофей. Кінцівки у деяких форм піднімали тіло над
землею. Траплялися дрібні, подібні на ящірок форми, які живились різними хребетними, а
також крупні (довжиною до 3 м) – рослиноїдні. Частина котилозаврів вела напівводний
спосіб життя, інші, можливо стали справжніми наземними жителями.
Теплий і зволожений клімат карбону сприяв земноводним. В кінці карбону – на початку
пермі інтенсивне гороутворення (підняття гір Уралу, Карпат, Кавказу, Азії та Америки –
герцинський цикл) супроводжувалось розчленуванням рельєфу, посиленням зональних
контрастів (похолодання у високих широтах), зменшенням площі зволожених біотопів. Це
сприяло становленню наземних хребетних.
