НАДРЯД АКУЛИ – SELACHOMORPHA
Надряд налічує 20 родин і 350 видів. Поширені вони в усіх морях і океанах, трапляються також у прісній воді.
Ряд Різнозубоподібні – Heterodontiformes представлений тепер однією родиною, інші вимерли. У сучасних різнозубих акул є два спинних плавці, кожен з яких має колючий шип, і анальний плавець. Їхнє тіло коротке, помітно потовщене спереду. Голова велика, висока, з випнутими надочними гребенями. Зуби в передній частині щелеп дрібні й загострені, а задні – великі й плоскі. До цього ряду належить родина рогатих акул. Різнозубі акули невеликі (довжиною до 1,5 м). Акули відкладають на дно конічні яйця в рогових капсулах, на поверхні яких є спіральні виступи із загостреними вершинами. В каліфорнійської рогатої акули (Heterodontus californicus) яйце завдовжки близько 10 см і завширшки 5 см. Ембріональний розвиток триває сім місяців.
Ряд Гребенезубоподібні – Hexanchiformes. Представникам цього ряду властиве збереження архаїчної будови: шість–сім зябрових щілин, відсутність тіл хребців і мигальної перетинки в очах. Типовим представником є плащоносна акула (Chlamydoselachus), яка живе на великій глибині – до 1 200 м.
Ряд Вообегонгоподібні – Orectolobiformes. Для акул цього ряду характерні два спинні плавці без колючих шипів. У багатьох є вусики на рилі. Рот маленький. Миготливої перетинки на очах немає. Населяють тропічні води. В Антлатичному океані трапляється акула-нянька (Ginglymostoma cirratum). Це яйцеживородна акула з довжиною тіла до 4 м і масою 170 кг. До цього ряду також належить китова акула (Rhincodon typus) довжиною 15 (18―20) м і масою 14 т, яка живиться планктоном.
Ряд Ламноподібні – Lamniformes. Видам цього ряду притаманні два спинних плавці, великий рот і потужні зуби. Типовим представником є морська лисиця (Alopias vulpinus). Сюди ж належить кархародон (ще – акула-людоїд, або «біла смерть») – Carcharodon carcharias. У цьому ряді також гігантська акула (Cetorhinus maximus), яка за розміром поступається лише китовій.
Ряд Кархариноподібні – Carchariniformes. До цього ряду належить більшість сучасних акул. Характерно, що в них нема колючих шипів у плавцях і мигальної перетинки (третьої повіки) ока. Живуть вони у теплих і помірних водах, окремі види – навіть у прісних водоймах. До цього ряду належать котячі акули, куницеві акули, пилкозубі акули й акула-молот (Sphyrna zygaena). Розмножуються шляхом яйцеживородіння або живородіння. Великотілі види є небезпечними для людей.
Ряд Катраноподібні – Squaliformes. Цей ряд об’єднує представників акул із колючками у спинних плавцях або без колючок і без анального плавця. Риби живуть як у холодних, так і в теплих водах; серед них є пелагічні та придонні види. Сюди належить колюча акула катран (Squalus acanthias), звичайна у Чорному морі. В Англії м’ясо катрана, яке не має аміачного запаху, цінують більше, ніж м’ясо оселедця. Також до цього ряду належить полярна акула (Somniosus microcephalus), яка буває завдовжки 6,5 м і важить до 1 т, та деякі глибоководні акули зі спеціальними органами світіння.
Ряд Пилконосоподібні – Pristiophoriformes охоплює акул, яким властиве видовжене і сплющене рило мечоподібної форми, з боків якого є великі зуби, а на середині його довжини розміщена пара довгих вусиків, що виконують функцію дотику. Наявність пилкоподібного рила в цих акул робить їх подібними до риби-пилки з надряду батоморфних. Пилконоси належать до акул, м’ясо яких має добрі смакові якості.
Ряд Скаватиноподібні або Морські ангели – Squatiniformes. За зовнішнім виглядом особини цього ряду подібні до скатів, проте їхні зяброві щілини розташовані не на череві, а як у акул – з боків тіла. Типовий представник – європейський морський ангел (Squatina squa-tina), район поширення якого – Середземне море і європейське узбережжя Атлантики. Всі морські ангели яйцеживородні.
