Існує декілька типів галуження і способів наростання пагона (рис. 85). Найбільш примітивне - верхівкове галуження і дихотомічне, або вилчасте, наростання: головна вісь рано припиняє ріст, верхівкова меристема роздвоюються, дає пару бічних осей, що потім рівно- чи нерівновилчасто розгалужуються (рис. 85. 1, 2). Так наростають водорості, гриби, лишайники, мохи, плауни. При бічному галуженні пагони утворюються з бічних бруньок, розташованих нижче точки росту головної осі.
Моноподіальний тип наростання (рис. 85. 3–5) характеризується тим, що верхівкова брунька забезпечує поступове наростання головної осі, а бічні осі (почергові, супротивні чи мутовчасті) розвинені слабше і не перевищують головну вісь. У разі симподіального наростання верхівкова брунька припиняє свій розвиток, а з найближчої бічної бруньки розвивається бічний пагін другого порядку, що росте в напрямку головної осі, ніби заміщуючи її. Залежно від кількості заміщуючих бічних осей та їх розташуванням розрізняють різновиди симподіальних пагонів. У трав'янистих рослин галуження найчастіше виявляється в суцвіттях. У дерев тип наростання і галуження стовбура добре помітний і впливає на форму крони - системи пагонів (гілок), що створює загальний вигляд (габітус) деревних рослин. Крона може бути ажурною (сосна), конічною (ялина), кулястою (каштан їстівний), пірамідальною (тополя), пониклою (верба), зонтикоподібною тощо. Для злаків, осок, деяких напівчагарничків і чагарничків, що мають прикореневу зону галуження, притаманне кущіння (рис. 85.9) - розвиток бічних пагонів біля основи головної осі, що у разі зімкнутого зростання особин веде до формування дерновин
