Бруньки розрізняються за походженням, будовою, функціями, місцем розташування на пагоні, тривалістю існування, формою, розмірами, забарвленням, наявністю смоли, трихом, покривних лусок та за іншими ознаками.
Верхівкові, або термінальні, бруньки утворюються на верхівці головного та бічних пагонів і забезпечують їх ріст у довжину.
Бічні, або пазушні, бруньки розташовані в пазухах листків чи біля листкових рубців поодинці відповідно до листкорозміщення - спірально, супротивно, кільчасто, або по декілька — серіально (одна над одною) чи колатерально (біч-о-біч). Їх розвиток обумовлює галуження, а якщо верхівкова брунька відмирає, то й наростання пагона.
Додаткові, або адвентивні, бруньки (виводкові та опадаючі, відновлення та збагачення) утворюються із меристем чи паренхіми в будь-яких місцях стебел (квасоля), на листках (каланхое перисте), коренях (хрін, малина, слива, тополя, липа), кореневищах (купина), суцвіттях (цибуля), накопичують поживні речовини і забезпечують вегетативне розмноження. Закладання додаткових бруньок стимулює ушкодження пагонів морозом, вітром, тваринами, людиною тощо
