Анатомічна структура голковидних листків (хвоїнок) своєрідна. Епідерма містить клітини з товстими здерев’янілими стінками, кутикула дуже розвинена, продихи лежать у запорошених зернятками воску ямках, їх замикаючі клітини мають здерев’янілі оболонки. За шкіркою лежить підшкірка, так звана гіподерма, що складається з одного або кількох шарів клітин, які витягнуті по довжині хвої і мають потовщені стінки. Під гіподермою розміщена асиміляційна тканина, яка оточує безбарвну центральну частину, що має один або два судинних пучки. Безбарвна, центральна частина мезофілу відокремлюється від зеленої, асиміляційної, шаром клітин, так званою ендодермою. Її радіальні стінки корковіють. Між цим шаром клітин і судинними пучками лежить трансфузійна тканина, яка частково складається з мертвих клітин з облямованими порами, що передають воду із судинного пучка хвої в зелену паренхіму. Частина клітин цієї тканини жива і передає у флоему судинного пучка утворені в асиміляційній тканині пластичні речовини.
Асиміляційна тканина хвойних побудована неоднаково. Так, у смереки, яка має плоску хвою, помітно поділ на палісадну і губчасту паренхіму, а у сосни та ялини такого поділу немає. Асиміляційна тканина у цих рослин складається з клітин одного типу. На поздовжніх розрізах хвої помітно, що асиміляційна тканина лежить шарами, перпендикулярними до поверхні. В ній є смоляні ходи, які йдуть уздовж хвої під гіподермою. Ці ходи оточені кільцем механічних волокон з целюлозними оболонками. Кількість та розміщення смоляних ходів беруть до уваги при визначенні видової належності хвойних рослин.
Асиміляційна тканина хвоїнки сосни своєрідної будови і носить назву складчаста паренхіма. Її називають так тому, що оболонки вростають, ніби складки, в порожнину клітини для збільшення поверхневого шару цитоплазми, збільшення кількості хлоропластів та їх поглинальної здатності.
