Органи чуття – периферичні частини складних морфо функціональних систем – аналізаторів, завдяки яких нервова система здійснює зв'язок як внутрішнім, так і зовнішнім середовищем.
В основі кожного аналізатора лежить спеціальні рецепторні клітини, які володіють високою чутливістю до одного із специфічних видів енергії: світлова, звукова, хімічна, тощо.
Існують рецепторні клітини нейтрального походження (орган зору і нюху) та епітеліального (орган смаку, слуху, рівноваги). Нейрорецептори перетворюють сигнали навколишнього середовища з допомогою дендрита, а по аксону нервовий імпульс передається на наступні нервові клітини аналізатора. У епітеліальних клітинах подразнення, яке виникає у цих клітинах, передається на спеціальних гангліях, а звідти – на інші нейрони проміжного відділу аналізатора.
Певна частина інтерорецепторів є полівалентними. Тобто від одного чутливого волокна відходить багато розгалужень, які можуть закінчувався на різних структурах, наприклад, у шкірі та кровоносних судинах, шкірі й кишечнику, судині і м’язах.
