Стьожак широкий —Diphyllobothryum latum. Його дорослі особини паразитують у багатьох хижих ссавців і людини. Звичайно в кишечнику людини паразитує один, рідше два екземпляри. Тіло стьожака складається з кількох тисяч члеників і може досягати довжини 10—15 м (ширина 15 мм). Відрізнити D. latum від інших видів дуже легко за великою темною розеткоподібною маткою, що є в кожному зрілому членику. Матка відкрита, і яйця для розвитку мають потрапити у воду. З яєць вилуплюється ільноплаваюча личинка — корацидій — онкосфера, вкриа війчастим епітелієм. Якщо її проковтне веслоногий рачок ряду Copepoda, в порожнині його тіла онкосфера перетворюється на процеркоїд. При цьому личинка втрачає правильну сферичну форму і витягується в довжину. Подальший розвиток паразита можливий тільки в другому проміжному хазяїні. Ним можуть бути різні види річкових риб, що поїдають рачків. Рачки перетравлюються, а процеркоїд мігрує в різні внутрішні органи та м'язи хазяїна, де перетворюється на плероцеркоїд. Життєвий цикл може ускладнюватися за рахунок резервуарних хазяїв, якими стають великі за розміром хижі риби, що поїдають дрібніших, у їх тілі плероцеркоїди зберігають життєздатність і теж потрапляють у різні органи. Плероцеркоїди тривалий час зберігають життєздатність у другому проміжному та резервуарному хазяях. Відомо, що стьожак широкий може жити в організмі хазяїна до 20 років.
До ряду псевдофілідей належить також родина ремінців (Ligulidae), серед них Ligula intestinalis— лігула, або ремінець звичайний, що є дуже поширеним, видом. Статевозрілі непочленовані особини живуть у кишечнику різних рибоїдних птахів, які розсіюють над водоймами величезну кількість яєць. У воді з яєць виходять корацидії, яких поїдають веслоногі рачки, в них розвиваються процеркоїди. Разом із рачками процеркоїди потрапляють до другого проміжного хазяїна, різних видів коропових риб. З кишечника риб процеркоїди мігрують у порожнину тіла, де інтенсивно ростуть і перетворюються на плероцеркоїдів, що за розмірами мало поступаються дорослим лігулам, у них формуються майже всі органи, зокрема й статева система. У процесі розвитку плероцеркоїдів черевце риби роздувається, вона втрачає здатність керувати своїм тілом, тримається біля поверхні води й стає легкою здобиччю для рибоїдних птахів. Інодічеревце риби під тиском плероцеркоїдів, що ростуть, розривається, й риба гине. У кишечнику птахів черви швидко досягають статевої зрілості. Лігули починають інтенсивно виділяти яйця й через два-чотири дні гинуть. Лігульоз завдає великої шкоди рибному господарству.
