Вода – єдина речовина на Землі, яка одночасно і у великій кількості зустрічається в рідкому, твердому та газоподібному станах. Молекула води складається з атома кисню та двох атомів водню. Водень має позитивно заряджене ядро та єдиний від*ємно заряджений електрон. Атом кисню містить 8 протонів і 8 електронів. Зміщення атомів водню на один бік від атома кисню зробило молекулу води полярною, а значить, електрично активною. В молекулі води дві пари електронів є спільними для ядер водню і кисню. У молекулі води зі сторони атомів водню зосереджено надлишковий позитивний заряд, тоді як зі сторони атомів кисню з двома нероздільними парами електронів – від*ємний. Завдяки тому, що в молекулі води різнойменні заряди просторово розділенні, вона в цілому є диполем. Притягання таких зарядів призводить до виникнення водневих зв*язків між молекулами води. В основі будови води лежить впорядкована структура, що становить кристалічну решітку.
Фізіологічна функція води. Наявність водневих зв*язків приводить до підвищення температури кипіння і теплоти випаровування за рахунок додаткової енергії, необхідної для розриву або зміни їх. Вода характеризується великою питомою теплоємністю, що дорівнює за означенням калорії 1 кал/г-град. Завдяки цьому температура океанів і морів змінюється досить повільно, і цим регулюється температура на поверхні земної кори. Цим пояснюється також те, що клімат на островах рівномірніший, ніж на материках. Завдяки своїй формі молекули води можуть сполучатись водневими зв'язками із чотирма іншими. Саме таким чином вони організовані у кристалах льоду. Проте в рідкій воді молекули менш впорядковані і перебувають у стані постійного руху, тому середня кількість зв'язків, що утворюються кожною із них, в будь-який момент часу становить 3,6. Воді властивий високий поверхневий натяг за рахунок потужних сил зчеплення(когезії) між її молекулами. Для води також характерна властивість прилипання(адгезія).
