Виходячи з кількісного складу мінеральних елементів в тканинах рослин, їх поділяють на макроелементи та мікроелементи.
Макроелементи –кількісний вміст від десятих до сотих часток відсотка. Крім органогенів (C,O,H,N) в цю групу входять кремній, калій, магній, натрій, фосфор, сірка, алюміній. Залізо знаходиться на межі мікро- і мікроелементів. Залізо необхідне для синтезу хлорофілу, бере участь в структурі окремих ферментів і цілих ферментних систем. Фосфор – другий за важливістю елемент мінерального живлення. Має здатність до утворення найрізноманітніших типів зв`язків з малим і великим енергетичним потенціалом та внутрішня нестабільність зв’язків, що полегшує обмін. Унікальною властивістю фосфору є здатність його до фосфорилювання білків за допомогою протеїнкіназ. Зустрічається у формі фосфорної кислоти(АТФ, фосфати цукрі, нуклеїнові кислоти). Калій та магній впливають насамперед на гідратацію колоїдів протоплазми. Калій впливає на активність майже 60 ферментів. Він активує включення фосфатів в органічні сполуки, бере участь в синтезі рибофлавіну, стимулюючи синтез крохмалю, сахарози, моноцукрів, пектинових речовин, він найбільше сприяє формуванню високих якісних показників всіх плодових. Магній часто вступає як стабілізатор структури в рибосомах, впливає на зміну просторової структури білкових молекул, важлива його функція пов`язана з участю його в фотосинтезі як компонента хлорофілу, магній регулює структуру органел, виступає допоміжним елементом при утворенні халатів, забезпечує поєднання ферментів або коферментів з субстратами. Основна в-ція кальцію полягає у включенні його в структуру серединної пластинки клітинної стінки, де він виступає як обмінний фонд кальцію. Зв`язуючись з пектинами, він утворює нерозчинні солі пек татів кальцію, що спричинює твердіння напіврідкої структури клітинної стінки, він підтримує колоїдно-хімічні властивості протоплазми, впливає на гідратацію її, може регулювати рух цитоплазми. Дефіцит кальцію впливає насамперед на меристеми і кореневі системи.
