В. Гегель(1770- 1831) стверджує,що його філософія є завершенням західної філософії. Це синтез грецької філософії та християнського суб’єктивізму. В основі філософської системи Гегеля лежить поняття «Абсолютної ідеї».Абсолют є першоосновою,субстанцією всього існуючого,істиною світу. Абсолют є і суб’єктом.
Філософія Гегеля:
1.Філософія духу- дух, який сам себе являє і перетворює у феноменологію духу.
2. Система абсолютного знання. Це варіант об’єктивного ідеалізму.
Першою видатною працею Гегеля є його "феноменологія духу" (1806). Вищим досягненням німецької класичної філософії була діалектика Гегеля (1770-1831). Велика заслуга якого полягає в тому, що він уперше представив весь природний, історичний і духовний світ у вигляді процесу, тобто в безперервному русі, зміні, перетворенні і розвитку, і зробив спробу розкрити внутрішній зв'язок цього руху і розвитку.. значення філософії Гегеля полягало в тому, що в ній в систематичній формі було викладено діалектичне світобачення і відповідний йому діалектичний метод дослідження. Гегель розробляв діалектику як філософську науку, узагальнювальну усю історію пізнання і досліджуючу найбільш загальні закономірності розвитку об'єктивної дійсності. Особливо ж Гегель прагнув досліджувати і усебічно обгрунтувати найважливіші принципи діалектичного способу мислення, в корені протилежного до метафізики.
Гегель прагнув наблизити філософію до форми науки, щоб вона перестала бути любов’ю до знання і стала самим знанням.
Ще одним твором є «Філософія наук». Складається з :
1.Логіка- наука про абсолютну ідею.
2. Філософія природи.
3.Філософія духу:
- Наука про суб’єктивний дух;
- Наука про об’єктивний дух;
- Наука про абсолютий дух.
Філософія духу Гегеля:
1.Наука про конечний дух;
2.Наука про суб’єктивний і об’єктивний дух
3.Наука про безконечний дух: філософія мистецтва,релігії,історія релігії.
Розвиток духу полягає в тому,що він існує :
1.У формі відношення до самого себе.
2.У формі реальності-це світ свободи , вякому є необхідність.
3.Обєктивний дух в його об’єктивації.
