Емануїл Кант(1724-1804) є найбільш видатним філософом 18 ст. Сам Кант називає свою філософію коперниковим переворотом у філософському житті. Вона є всеосяжною системою в межах якої досліджуються головні відносини людини до дійсності:
1.Пізнавальне чи теоретичне.
2.Практичне.Практична філософія або ж етика є вираженням практичного відношення людини до дійсності.
Кант є одним з найбільших агностиків філософії. Кант здійснює критичний аналіз пізнавальних можливостей розуму.
Свою критичну філософію учений виклав у працях «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму» та «Критика здатності судження». Перша присвячена проблемі меж пізнавальних можливостей людини, у другій — з’ясовується природа моралі, у третій— викладено естетичні погляди.
У центрі філософії Канта знаходиться проблема теорії пізнання. Підхід філософа до її вирішення полягає в тому, що він задіяв перехід від метафізики субстанції до теорії суб’єкта. Головне, за Кантом, не вивчення речей самих по собі, а дослідження пізнавальної діяльності людини. Перш, ніж пізнавати світ, потрібно пізнати власне пізнання, установивши його межі та можливості.
Кант уважав, що людський розум пізнає не «речі в собі», тобто їх сутність, а явища речей, результат їх дії на органи відчуттів людини. Кант з’ясовує межі наукового пізнання як такого.Кант виходить з існування істини як наукового факту.Саме в цьому і полягає трансцендентальний метод Канта.Те,що лежить за межами нашого пізнання і знання.
Трансцендентальна філософія- основне питання якої «як можливе знання»
Трансцендентні питання розрізняють на:
1.Як можлива математика
2.Як можливе природознавство
3.Як можива метафізика.
Знання за Кантом виникає через поєднання розуму і чуттєвого.
Будь-яке пізнання- це акт синтезу, в якому будь-яке поняття набуває сенсу.
В результаті синтезу розуму і почуття виникають судження.
Судження бувають:
1.Аналітичні- це судження предикативність яких міститься у суб’єкті. Вони ґрунтуються лише на законах логіки.
2.Синтетичні- всі емпіричні судження, які ґрунтуються на досвіді.
Чи можливі такі синтетичні судження, які на відміну від емпіричних законів мали загальний та необхідний характер.
Як можливі синтетичні судження апріорі.
Практична свера філософії – критика практичного розуму.
Нормативна теорі Канта протиставляється дискретивній.
Кант робить висновок, що речі самі по собі не можна пізнати. Ні форми чуттєвості, ані категорії не становлять собою визначення “предметів самих по собі”. Тим самим обґрунтовується теза про можливість пізнання “речей для нас” та неможливість пізнання “речей в собі”, що стає основою нової форми агностицизму.
