В генотипах популяцій створюється певний стан рівноваги між сумами домінантних і рецесивних генів. У 1908 р. англійський вчений Г.Х.Гарді і незалежно від нього німецький вчений В.Вайнберг знайшли, що стан рівноваги між відношеннями домінантних і рецесивних генів залишається незмінним у поколіннях за відсутності тиску на генотип популяції процесів спонтанного мутування генів, природного добору, міграції генетичного матеріалу, тощо. І хоча в природі таких ідеальних популяцій не існує, але встановлені для них закономірності піддаються чіткому статистичному аналізу. Р2 + 2Рд + у2 = 1.
Ця формула і є формулою закону Гарді-Вайнберга, який формулюється так: в теоретично можливій панміктичній популяції, всі особини якої не зазнають впливу процесів мутагенезу, дії добору та ефектів міграцій і зберігають здатність до вільного розмноження, співвідношення частот домінантних і рецесивних алельних генів залишається незмінним у ряду наступних поколінь. За рівнянням закону Гарді-Вайнберга легко визначити структуру генотипу певної сукупності організмів за домінантними та рецесивними алельними генами.Закон Харді-Вайнберга виражає вірогідний розподіл генотипів у популяції,представники якої вільно схрещуються.Але дія цього закону передбача виконання ряду обов’язкових умов:1)популяція має необмежено велику чисельність;2) всі організми в популяції можуть вільно схрещуватися;3) гомозиготні й гетерозиготні за даною парою алелей особини однаково плодючі,життєздатні і не піддаються добору;4)прямі та зворотні мутації відбуваються з однаковою частотою або так рідко,що ними можна знехтувати.