Генотип – сукупність спадкоємних ознак і властивостей, отриманих особиною від батьків. А також нових властивостей, що з’явилися в результаті мутацій генів, яких не було в батьків. Генотип складається при взаємодії двох геномов (яйцеклітини й сперматозоїда) і являє собою спадкоємну програму розвитку, будучи цілісною системою. Так, генотип людини визначає (детермінує) народження дитини, у зайця – біляка потомство буде представлено зайчатами, з насінь соняшника виросте тільки соняшник.Фенотип – сукупність всіх ознак і властивостей організму, що зложилися в процесі індивідуального розвитку генотипу. Сюди ставляться не тільки зовнішні ознаки, але й внутрішні: анатомічні, фізіологічні, біохімічні. Кожна особина має свої особливості зовнішнього вигляду, внутрішньої будови, характеру обміну речовин, функціонування органів, тобто свій фенотип, що сформувався в певних умовах середовища.Поняття генотип і фенотип – дуже важливі в генетиці.. Фенотип формується під впливом генотипу й умов зовнішнього середовища. До неспадкової відносяться онтогенетична і модифікаційна мінливість. Суть онтогенетичної мінливості полягає в тому, що фенотип організму змінюється протягом усього життя, в той час як генотип не змінюється, а відбувається лише перемикання генів.
Онтогенетична мінливість відрізняється від генотипической тим, що організми, незважаючи на їх вікові відмінності, зберігають однаковий генотип. Таку мінливість відносять до фенотипової, або неспадкової, мінливості.
Онтогенетична (фенотипічна,епігенетична) адаптація – це процес досягнення стану і сам стан біологічного об'єкту, що є фазою надвідновлення в перехідному процесі, який індукується надпороговим рівнем дії будь-якого чинника. В цій фазі збільшується рівень початкової стійкості об'єкта до повторної дії того ж або іншого чинника (перехресна або множинна адаптація). Параметри онтогенетичної адаптації змінюються в просторово-часових координатах, і характеризується певною неспецифічністю до подальших впливів; тривалість онтогенетичної адаптації визначається тривалістю фази стимуляції (надвідновлення). Генотип ініціює стадії розвитку, зумовлює періодичність виникнення чутливості до певних зовнішніх впливів. Однак неможливо з певністю стверджувати, наскільки конкретний тип поведінки залежить від генетичних чинників, а наскільки від чинників оточення, оскільки індивідуальні відмінності певної характеристики, можуть бути спричинені оточенням, генотипом або одночасно ними обома. Ці відмінності можуть бути значними.
