Гетерозис-підвищення продуктивності гібридів порівняно з батьківськими формами. Термін у 1911р. запропонував Шелл для позначення прояву високої гібридної сили нащадків,одержаних від схрещування різнорідних батьківських форм. Гетерозис виявляється в першому поколінні ,а в наступних різко падає. Найбільш виражене явище гетерозису при віддаленій гібридизації та схрещуванні форм з різною плоїдністю. Явище гетерозису використовується у виробництві кукурудзи, соняшнику,цукрових буряків та інших культур. У сільськогосподарських тварин і оброблюваних рослин гетерозис нерідко приводить до значного підвищення продуктивності і врожайності. Вивчення гетерозису вимагає застосування фізіологічних і біохімічних методик ,що дозволяють знайти тонкі відмінності між гібридами і вихідними формами.
Існує кілька теорій гетерозису.
1-теорія домінування( Девенпортом, Джонсом)- гетерозис обумовлений дією сприятливих домінантних факторів,які накопичені у групах зщеплення гібрида,і забезпечують гетерозиготам деяку перевагу(з цим фактором) над гомозиготами.
2-теорія гетерозиготності( Шелла, Іста, Хелла) згідно неї надвисока гібридна сила у гібридних нащадків обумовлюється перевагами гетерозиготного стану генів над гомозиготами.
Для використання гетерозису з практичною метою застосовується міжсортові схрещування гомозиготних сортів самозапильних рослин,міжсортові схрещування самозапилених ліній перехреснозапилених ліній рослин і сортолінійні схрещування.
