Основний закон життя — його постійний розвиток. Цей закон спостерігаємо і в літературі. Термін "літературний процес" виник на рубежі 20—30-х років XX ст. і почав широко використовуватися, починаючи з 60-х років.
Літературний процес — важливий предмет історії літератури. Класи-цисти, романтики, прихильники біографічного методу вивчали кращі твори геніїв.
Літературний процес – це функціонування літератури як в певну епоху так і впродовж всієї іст. Нації країни або світу.
У кожний історичний період включає в себе і самі художні твори і форми її суспільного існування.(публікації, видання, реакція читачів – епістолярна літ., мемуари)
На розвиток літературного процесу впливають також інші види мистецтва — музика, театр, живопис, архітектура, скульптура, хореографія, а в новітню добу — кіно й телебачення. Помітний вплив на еволюцію літератури мають також міфологія, ритуали та обряди, усна народна творчість, етнографія та менталітет народу, останнім часом деякі з цих факторів зазнають абсолютизації. Перш за все це стосується міфів
Характеристика літ.процесу.
- Динаміка і стабільність
(Вічні теми, Антропологічна тематика, історична тематика, тема майбутнього, сучаснатематика, екзистенціальна тематика(худ творчість як самопізнання), тема мистецтва)
- Взаємодія з іншими видами мистецтва
- Традиції і новаторство
- Худ взаємовпливи
- У літ процесі є боротьба різних ідейно-художніх напрямів і течій
- Стадіальність літ розвитку
Термін вперше ввів Гете у 1829р.