Квантитативне(античне віршування), внутрішньою мірою античного віршу, слугувала мора. Як одиниця довготи, короткий склад = 1 морі
/V/, довгий 2 морам /-/, поєднання цих складів створює стопу.
В античному віршуванні використовується 3 морні та 4 морні стопи.
Стопа – повторюване у вірші, сполучення довгих і коротких складів.
Основні види стоп в античному віршуванні:
двоскладові
˘ ˘пірихій
˘ ¯ямб
¯ ˘хорей, трохей
¯ ¯спондей
трискладові
˘ ˘ ˘трибрахій
¯ ˘ ˘дактиль
˘ ¯ ˘амфібрахій
˘ ˘ ¯анапест
˘ ¯ ¯бакхій
¯ ¯ ˘антибакхій
¯ ˘ ¯амфімакр, кретик
¯ ¯ ¯молос
чотирискладові
¯ ˘ ˘ ¯хоріямб, хореямб
¯ ˘ ˘ ˘пеан, пеон
Найпоширеніші в античній поезії – двоскладові та трьохскладові. У кожній стопі виділяється сильна частина – арсис(довгий звук). І слабка частина – тесис (короткий склад).
Певна к-ість повторюванних стоп, ознак за структурою, становила віршовий рядок, що називається метром, від особливостей побудови якого, залежав віршовий розмір.
Найбільш популярними були: гекзаметр, триметр.
Гекзаметр( грец. Нехаmetros — шестимірник), — метричний (квантитативний) вірш шестистопного
дактиля (— и и), де в кожній стопі, окрім п’ятої, два коротких склади зможуть замінюватись одним довгим, витворюючи спондей.
Тримeтр ( грец. trimetros — тримірний), або Трипoдія ( грец. tripodes — розмір на три стопи), — тристопний вірш двоскладового чи трискладового розміру.
Отже, в античному віршуванні, велику роль відігравали цезура(великий рядок, який поділявся цезурою та великою паузою), різноманітні види строф, упорядковані чергуванням клаузули, а вірш тісно повязанний з мелодією.
