Епітет ( грец. еріtaphios — прикладка) — троп поетичного мовлення, призначений підкреслювати характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища, гол засіб вираження емоційності та оцінки.
Поспелов вважає, що епітет суто синтаксичне явище, його не можна відносити до тропів.
Качуровський – в худ тексті, будь-яке означення стає епітетом.
Дослідники вважають, що епітет- це худ означення.
Епітети можуть бути різними:
-метафоричні(схвильоване море)
-гіперболічні(безмежне поле)
-сатиричні(і на січі мудрий німець картопельку садить)
-гомерівський(складенний епітет – світлоока богиня, яблунево-цвітно(Тичина))
Як особливий різновид – постійний(фольклорний). За словами А.Ткаченка – в пост епітетах первісна образність уже стерлася, вони перетворилися на своєрідні мовні штампи. Поети, своєю творчістю відновлюють, автолізують пост.епітети.
