система персонажів – основа предметного світу епічних і драматичних творів, важливий елемент літ-худ форми, найтісніше пов'язаний зі змістом. Систему персонажів складають гол герої та другорядні – центр – гол, навк – другорядні. СП – відбиває сюжетні зв’язки(600 дійових осіб – «Війна і мир» - гол, друг., епізодичні, вставні персонажі). СП обумовлена авторською концепцією твору. Лермонотов- Печорин «Герой нашого часу» - псих. Розкриття Печорина.
Систему образів художнього твору становлять образи дійових осіб, образи творця та адресата твору, образи природного та речового оточення.
Образи дійових осіб у залежності від виконуваних ними художніх функцій і місця, яке вони займають у загальній картині зображуваного, а також родових ознак твору можуть бути поділені на три типи:
а) образи осіб, що виступають у творі як об'єкти розповіді (герої, про яких розповідають). Цей тип образу традиційно позначають терміном персонале;
б) образи осіб, що виступають у творі як суб'єкти розповіді (герої, які розповідають). Більшість літературознавців позначають цей тип образу терміном оповідач (= рос: повествователь);
в) образи осіб, що виступають у творі як суб'єкти розповіді й водночас як її об'єкти (герої, що є учасниками тих подій, про які вони розповідають). Цей змішаний тип образу, в якому оповідач виступає і як персонаж, звичайно позначають терміном розповідач (= рос: рассказчик). До особливого типу розповідача відносять специфічні образи героїв-розповідачів ліричних творів, яких називають ліричними героями.
Образ творця твору, суб'єкта зображення (що вбирає в себе як суб'єктів, так і об'єкти розповіді, а також і всі інші образи твору) найдоречніше назвати образом автора.
Образ адресата твору, суб'єкта адресації зображення звичайно називають образом читача.
Образ природного оточення прийнято називати пейзажем.
Образ речового оточення прийнято називати інтер'єром.
Персонаж - це (лат.persona – роль, особа)- це діюча особа,істота художнього( мистецького) твору.
Визначають наступні засоби створення образів – персонажів:
- зображення зовнішності персонажа (літературний портрет);
- розповідь про вчинки і поведінку героя, відтворення його внутрішнього світу (роздумів, настроїв, почуттів);
- пряма авторська характеристика;
- непряма характеристика (відображення внутрішнього стану героя в певний момент дії через повідомлення про його жести, міміку, інтонації);
- опосередкована характеристика (наведення відгуків про нього інших персонажів твору);
- самохарактеристика (висловлювання персонажів про власну вдачу, смаки, уподобання, інтереси, прагнення тощо);
- предметна характеристика (зображення речей, які оточують героя і якими він користується; екскурси в минуле, спогади);
- діалоги та монологи(внутрішній монолог - вираження почуттів, внутр.діалог-розмова з собою; це мовленнєва характеристика персонажів);
розкриття індивідуальних особливостей мови (лексичний запас, спосіб побудови речень, улюблені слова, вирази, вживання прислів’їв, приказок, «крилатих слів», манера говорити);
- описи (різних видів:портрет, пейзаж, інтер*єр)
- ставлення персонажів до Бога, природи, різних людей та подій;
- прізвища та прізвиська героїв;
- художня деталь(особливий елемент образу).
