Поетика(з грец.-майстерність, творення)- одна з найд дисциплін літерат, вивчає шляхи, засоби і принципи побудови літ творів, специфіку літ родів, стилів, досліджує закони худ цілого, тобто літ твору.
Аристотель розумів поетику як науку про творення поезії, це була система правил за якими треба склад. зразковий літ твір, тобто поетика Аристотеля була нормативно-описовою, описувала правила, яких треба було дотримуватись.
Отже, термін поетика вжив в таких значеннях:
1.так іноді назив тл
2.частіше поетику назив ту частину тл, яка вивч структуру літ творів, їх композицію, поетичне мовлення, віршовий розмір.
3.Це система худ. принципів якогось літ напряму чи творчості окремого письменника.
Виділяють декілька типів поетики:
- Загальна поетика(теоретична, систематична або макропоетична)- це вчення про літ твір, його структуру, ф-ції розглядає питання образної системи сюжетів, жанрів, засобів образності.
Теоретичну поетику розгляд як центральний розділ тл.
- Окрема( функціональна або мікропоетична)- вивч та описує літ твір, керуючись принципом заг поетики або досліджує творчість окремого автора.
Григорій Ключек пропонує виділяти такі складники функціон поетики:
-поетика окремих компонентів
-поетика окремого літ твору або окремого письмен.(індивід поетика)
-поетика окремого жанру
- поетика літт течії, напряму
- поетика романтизму
-поетика нац л-ри(укр., америк)
3. Історична поетика.О.Веселовський започаткував у 19 ст.
4.Нормативна або нормативно описова.до 19 ст поетики були тільки н-о.
На сьогодні переважає функціон поетика.
