Банківське кредитування здійснюється за такими принципами: строковість, повернення, цільовий характер, платність кредиту, забезпеченість.
Строковість кредиту означає, що позики видаються на певний строк, по закінченні якого вони повинні бути повернені.
Повернення кредиту означає, що отримані залучені кошти повинні бути повернені через певний час.
Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника і формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.
Платність кредиту полягає в тому, що кредити банк видає за певну плату, яка називається процентом. Розмір процента встановлюється з таким розрахунком, щоб сума отриманих від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для даного кредиту, витрат на ведення банківської справи і забезпечувала одержання певного доходу
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.
Також виділяють принцип матеріальної зацікавленості ( позичальник повинен мати власний внесок у кредитує мий проект) та диференційований підхід до кредитування ( для кожного клієнта розроблені свої умови кредитування).
33)Світовий ринок позичкових капіталів та основні міжнародні фінансово-кредитні установи
Світовий ринок позичкових капіталів—система відносин щодо акумуляції і перерозподілу позичкового капіталу між країнами через сукупність попиту і пропозиції на позичковий капітал позичальниками і кредиторами різних країн.
Суб'єкти світового ринку позичкових капіталів:
1. Професійні посередники: транснаціональні банки; фінансові компанії; фондові біржі; кредитно-фінансові установи.
2. Позичальники і кредитори: офіційні інвестори (центральні банки, державні установи, міжнародні організації); приватні фірми, банки; страхові компанії; пенсійні фонди; транснаціональні компанії (ТНК).
Світовий ринок позичкового капіталу має досить складну структуру. У цій структурі, виходячи з особливостей об'єкта, тобто конкретного фінансового ресурсу, можна виділити:
1.Світовий кредитний ринок:
Грошовий ринок, ринок капіталів .
2.Світовий фінансовий ринок
Грошовий ринок – це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються короткострокові, депозитно-позичкові операції (терміном до одного року). Його досить часто називають ринком синдиційованих, або консорціальних кредитів, бо ці кредити надають переважно банківські синдикати та консорціуми. Об'єктом угод тут виступає іноземна валюта, а формою організації кредитів найчастіше бувають: міжбанківські депозити, депозитні сертифікати, векселі, банківські акцепти тощо. У свою чергу ринок капіталів поділяється на кредитний ринок та ринок цінних паперів. Він характеризується тим, що кредитор надає позику часто в іноземній для кредитора валюті. Особливістю цього ринку є також те, що довгострокові кредити дуже часто надаються під гарантії держави, резиденти якої беруть позику.
Світовий фінансовий ринок —це ринок облігаційних позик. Облігації випускаються на термін від 7 до 15 років, але є позики з терміном до 30 років. Надання таких позик, як правило, передбачає залучення до кредитування великих банків, які найчастіше утворюють міжнародні консорціуми. З його появою на світовому ринку позичкових капіталів стали функціонувати два рівнозначних ринки: ринок традиційних іноземних позик, розміщуваних позичальниками-нерезидентам и на національних ринках, і ринок єврозаймів, розміщуваних на євроринку.
Валютна структура світ. Ринку позичкових капіталів складається з трьох елементів:
1. Національного ринку валюти;
2. Міжнародного ринку валюти;
3. Євроринку валюти.
Національний ринок валюти — використання позичальниками і кредиторами національної валюти даної країни.
Міжнародний ринок валюти — сукупність національних ринків валюти. Він характеризується використанням національної валюти і міжнародної колективної валюти.
Євроринок валюти — відносини між позичальниками і кредиторами з приводу використання коштів у валютах, що функціонують як позичковий капітал поза країною їхнього походження. Виявляється у використанні доларів США за їхніми межами й аналогічно інших валют.
Географічна структура світового ринку позичкових капіталів відображає рух капіталів між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри. В аспекті географічної структури виокремлюють традиційні фінансові центри (Нью-Йорк, Лондон, Цюрих, Франкфурт-на-Майні та ін.) та нові фінансові центри (Гонконг, Бахрейн, Панама, Багамські, Кайманові острови).
До основних суб’єктів інституціональної структури світового ринку позичкових капіталів відносять світові фінансово-кредитні установи: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова компанія (МФК), Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський банк, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС).
МВФ - міжурядова організація, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами і надання фінансової допомоги країнам-членам для ліквідації валютних ускладнень, викликаних порушеннями рівноваги платіжних балансів. МВФ був створений на міжнародній валютно-фінансовій конференції (1-22 липня 1944 р.).
Світовий банк -багатостороння кредитна установа, що об’єднує п’ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, шляхом надання кредитів, гарантій та аналітичних і консультативних послуг. створено у 1944 році.
МБРР- метою діяльності є сприяння країнам-членам у розвитку їхньої економіки за допомогою надання довгострокових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій. Спочатку МБРР був покликаний за допомогою акумульованих бюджетних коштів капіталістичних держав і приваблюваних капіталів інвесторів стимулювати приватні інвестиції в країнах Західної Європи, економіка яких значно постраждала під час Другої світової війни.Із середини 50-х рр., коли господарство країн Західної Європи стабілізувалося, діяльність МБРР почала здебільшого орієнтуватись на країни Азії, Африки й Латинської Америки, маючи на меті протидію національно-визвольній боротьбі й стимулювання розвитку їхньої економіки.
МАР- Основні цілі:сприяння економічному розвиткові країн-членів;
підвищення продуктивності праці;
зростання рівня життя в державах-членах, в першу чергу, таких, що розвиваються.
Діяльність МАР спрямована, головним чином, на допомогу країнам, що розвиваються, через заохочення розвитку приватного сектора, мобілізації внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу.
МФК- Головна мета — сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення приватного підприємництва у виробничому секторі.
БАГІ- Основні цілі:сприяння збільшенню притоку інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам;
здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню;
надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань.
ЄІБ- державна фінансово-кредитна установа Європейського Союзу для фінансування розвитку відсталих європейських регіонів у формі довготермінових кредитів. Створений у 1958 році з метою надання кредитів для спорудження та реконструкції об'єктів, які становлять інтерес для країн ЄС та асоційованих держав.
ЄБРР- міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Створений в 1991 році.
34)Споживчий кредит та його характеристика
Споживчий кредит - кредит, який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі. У грошовій формі він надається як банківська позичка фізичній особі для набуття рухомого або нерухомого майна. Може надаватися також кредитною установою небанківського типу (ломбардами, кредитними спілками тощо). У товарній формі - у процесі функціонування роздрібної торгівлі споживчими товарами довгострокового використання з відстрочкою платежу. Окрім забезпечення соціальних потреб населення, споживчий кредит відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, прискорюючи отримання прибутку і доходів державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагає регулювати грошовий обіг у країні.
При видачі кредиту на придбання товарів тривалого користування жодних звітів про цільове використання коштів позичальник банку не надає. Споживчий кредит надається тим громадянам, які мають постійне джерело доходів. Максимальний розмір позички на придбання товарів тривалого користування встановлюється в залежності від середньомісячної заробітної плати позичальника, але сума кредиту не повинна перевищувати розмір, встановлений правлінням банку. Строк користування кредитом визначається залежно від об'єкту кредитування, розміру позички, платоспроможності клієнта.
При всіх своїх позитивних рисах споживчий кредит має і деякі недоліки.
Плюси
купівля в кредит рятує від можливості здорожчання товару в майбутньому; купівля в кредит рятує від можливості зникнення товару з полиць магазинів; купівля в кредит дозволяє купити на місці товар потрібної модифікації, за умови, що він є у наявності; купівля в кредит дозволяє купити товар в момент його найбільшої актуальності для покупців; купівля в кредит дозволяє оплатити товар меншими платежами протягом декількох місяців. Мінуси процент по кредиту збільшує вартість товару. найбільш суттєвим недоліком у психологічному плані є те, що первинне задоволення від товару проходить досить швидко, а за нього ще довгий час належить виплачувати платежі по кредиту. До споживчих кредитів належать також розстрочки. В цьому випадку частина процентного боргу погашається за рахунок знижки, яка надається торговою компанією.
