Грошова система – це форма організації грошового обороту в країні, що склався історично і закріплений національним законодавством.
У результаті еволюції товарного господарства та властивих йому економічних відносин грошові системи поступово змінювалися, набували різних форм, які можна класифікувати за кількома критеріями .
Залежно від форми, в якій функціонують гроші, виділяють такі види грошових систем:
- система металевого обігу, коли грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти залишаються розмінними на метал;
- система паперово-кредитного обігу, при якій в обігу перебувають лише нерозмінні на грошовий метал знаки грошей - казначейські білети або банкноти.
Металеві грошові системи історично виступали у формах біметалізму та монометалізму.
Біметалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента законодавче закріплялася за двома металами - золотом і сріблом; монети з цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти підлягали розміну на обидва ці метали.
Історично першим різновидом біметалізму була система паралельної валюти, за якою співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалося на ринку стихійно, тобто при здійсненні платежів золоті та срібні монети приймалися відповідно до ринкової вартості золота та срібла. Щоб спростити ситуацію, держава встановлювала у законодавчому порядку обов'язкове вартісне співвідношення між двома металами, що оберталися на рівних засадах за їх відкритого карбування.Такий різновид біметалізму дістав назву "система подвійної валюти". Різновидом біметалізму була так звана система "кульгаючої" валюти, за якою один з видів монет карбується у закритому порядку.
Однак біметалізм не відповідав потребам розвинутого ринкового господарства, бо використання як міри вартості двох металів суперечило суті цієї функції грошей. Загальною мірою вартості може бути лише один метал, до чого фактично на практиці й дійшли. Монометалізм - грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал: золото (золотий монометалізм) або срібло (срібний монометалізм), при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал. У міру розвитку капіталістичного господарства біметалізм поступається монометалізму, а срібний монометалізм - золотому. Срібний монометалізм існував у Росії в 1843-1852 pp., в Індії- в 1852-1893 pp., у Голландії - в 1847-1875 pp.Англія першою перейшла до золотого монометалізму наприкінці XVIII ст. - на початку XIX ст. Золотий монометалізм існував у кількох формах: золотомонетного стандарту, золотозливкового стандар ту і золотодевізного стандарту. Класичною формою вважається золотомонетний стандарт, при якому:
- золото виконувало всі функції грошей;
- в обігу перебували золоті монети та банкноти, розмінні на них. Уведення в обіг золотих монет не викликало ажіотажного попиту на них. Навпаки, їх часто намагалися позбутися як незручних в обігу;
- відкрите карбування монет із фіксованим золотим вмістом. Золотий вміст англійського фунта стерлінгів дорівнював
7,32 г, долара - 1,5 г, франка - 0,29 г, марки - 0,35 г, російського рубля - 0,77 г;
- вільний рух золота та іноземної валюти між країнами, внаслідок чого відхилення валютних курсів від валютних паритетів відбувалося лише в межах "Золотих точок".
Золотозлитвовий стандарт – грошова система за якою відсутні в обігу золоті монети та їх вільне карбування, обмін банкнот здійснюється лише на золоті злитки певним обмеженням.
Золотодевізний стандарт – відсутній обіг золотих монет та їх вільне карбування, а обмін банкнот здійснюється на іноземну валюту (девізи),яка обмінюється на золото.
Системи паперово-кредитного обігу являють собою грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внутрішньої вартості.Розрізняють паперові грошові системи та системи кредитних грошей, не розмінних на золото.
За паперової системи грошового обігу емісія грошових знаків, які мають форму казначейських білетів, здійснюється державним казначейством для покриття бюджетного дефіциту.
З 30-х років XX ст. в усіх країнах утвердилася система кредитних грошей, не розмінних на золото. Сучасні гроші по суті - це кредитні гроші, які нерозривно пов'язані з господарським оборотом і реально відбивають його рух. Тобто сучасні гроші у своїй основній масі є не лише свідченням вартості, титулом платоспроможності, а й реальним відбитком руху товарно-матеріальних цінностей, руху капіталу.
Грошові системи залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини можуть бути ринковими та неринковими. Неринковим грошовим системам притаманне переважання адміністративних неринкових методів регулювання грошового обігу, що проявляється насамперед у штучному розмежуванні його на готівкову та безготівкову сфери. Такі грошові системи відповідали потребам адміністративно-командних економічних систем, що мали місце у колишніх соціалістичних країнах.
Для ринкових грошових систем характерним є переважання економічних методів та інструментів регулювання грошового обігу. Такі системи властиві країнам з економічними системами ринкового типу.
За характером регулювання національної валютної системи грошові системи можуть бути відкритими та закритими.
Для відкритих грошових систем характерним є мінімальне втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни, що виражається у дерегулюванні валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізмі формування валютного курсу. Таке можливе лише за умов достатнього розвитку та відкритості економіки країни.Закриті грошові системи характеризуються наявністю значної кількості валютних обмежень, що проявляється в адміністративному регулюванні валютного ринку, неконвертованості валюти, штучному формуванні валютного курсу та ін. Такі грошові системи характерні для країн із закритою економікою. Закриті грошові системи були притаманними СРСР та країнам так званого "соціалістичного табору".
Грошова система України нині має кредитний ринковий характер, який формувався поступово в процесі ринкової трансформації її економіки, розвитку грошового ринку та його інфраструктури.
28)Особливості грошової системи України та її порівняння з грошовими системами інших країн
Грошова система країни — Це що склалася впродовж історичного розвитку форма організації грошового обігу, властива певній державі і закріплена офіційно в його законодавстві.
При нормативно-правовому підході до грошової системи в її складі можна виділити кілька окремих елементів, кожний з яких законодавче зафіксований. У цьому зв'язку в грошовій системі України можна виділити такі елементи:
- найменування грошової одиниці;
- масштаб цін;
- види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу;
- регламентація безготівкових грошових розрахунків;
- регламентація готівкового грошового обороту;
- регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями;
- регламентація режиму банківського процесу;
- державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства.
Розвиток гр. с-ми України проходив в 3 етапи. 1й – введення укр. крб. в 1992 р. Після виходу з СРСР в Укр. використовували 2 валюти: укр. купоно-крб. багаторазового використання та попередні рублі. Емісія НБУ закріплена була тільки за купонами, як паралельними, допоміжними гр. Обставини використання 2 валют: РФ перестали надсилати рос. готівкуÞпотреба готівці в обороті; зріст цін при попиті на рос. готівку; Україна не мала бази для виготовлення власних гр. Чинники, які ускладнювали стан гр. обороту при запровадженні купоно-крб: 1) спад вир-ва, розрив госп. зв’язків Þ скорочення попиту на гр., зайві гр. Þ зростання цін. 2) відплив товарів за межі України із-за вільного використання рубля. НБУ переводить обіг на крб., вилучення рублів. 3) РФ контролює рублі через коррахунки в банках. Виникло кілька рублів – рос, укр, білорус. Укр. рубль швидко падав та втратили переваги рубля. Так в 1992р. запровадили купоно-крб в обіг. Основні напрямки розвитку гр. на 2-му етапі – введення укр. карбованця: створення монетного двору НБУ, забезпечення захисту гр., розроблення правил обігу, інкасації готівки; контроль банківських резервів, розвиток комбанків, операцій на відкритому ринку; розмежування фіскально- бюджетної та гр-кредитної політики; створення с-ми ел. платежів, документів на міжбанківському рівні; формування валютного регулювання: валютний курс, золотовалютний резерв; регулювання інфляції. Але тимчасові гр. не можуть виконувати важливу функцію нагромадження. Була потреба в постійній гр. одиниці – гривні. 3й етап – введення грн. та копійки в 1996 р. , прийняття З-ну про НБУ в 1999 щодо регулювання обороту, забезпечення стабільності грн., вдосконалення інструментів гр. с-ми. В Україні масштаб цін як фіксований вміст дорогоцінного металу в національній грошовій одиниці не використовується.
Грошова система РФ на сучасному етапі характеризується низкою стійких рис, таких як наступні. Перш за все, це відсутність золотого забезпечення паперових і кредитних грошей (обміняти банкноти на золото не можна). Сьогодні існує стійка тенденція переходу до кредитних грошей, не розмінних на золото і перероджуються в паперові купюри. Гроші в Росії випускаються не тільки з метою утримання і кредитування господарства, але і для покриття держвидатків. У грошовому обігу починає переважати безготівкова форма. Регулювання грошей в обігу провадиться державними органами.
Грошова система РФ регулюється законом від 1992 року «Про грошову систему РФ». Відповідно до даного документа, офіційною грошовою одиницею країни є рубль, дробової частина якого виступає копійка (одна сота частина карбованця). Емісія якихось інших грошей не території РФ суворо заборонено.
Правом випуску грошей та вилучення з обігу купюр володіє тільки Центральний Банк. За ним також закріплено виключне право встановлювати курс рубля по відношенню до валют різних країн.
Грошових знаків в Росії тільки два — банкноти і рублі.
Грошова система США. Нац. Валюта – долар.В США емісію грошей здійснює казначейство, ФРС та комерційні банки. Казначейство випускає в обіг дрібні купюри в 1, 5, 10 доларів, срібні долари та розмінну монету в 1, 5, 10, 25 та 50 центів. 1 долар США = 100 центам. Важливою основою безготівкових розрахунків у США є трансакційні вклади, які досить легко можуть бути використані як гроші. Головним інструментом безготівкого обігу США є чек. Чековий обіг тут отримав найбільшого розвитку порівняно з іншими країнами. Іншою формою безготівкових розрахунків є використання пластикових карток, які дають змогу здійснювати розрахунки за товари та послуги без використання готівки та чеків та одночасно є інструментом короткострокового споживчого кредиту.
Останнім часом у США активно використовується така форма безготівкових розрахунків як система попередньо повідомлених платежів (preathorized payments). За цією системою банк автоматично зараховує на поточний рахунок клієнта або, навпаки, списує з його рахунку кошти згідно укладених угод. Це стосується комунальних платежів, страхових внесків та інш. Серед надходжень – заробітна платня, пенсії, рентні платежі та інш.
Грошова система Японії. Грошовою одиницею в країні служить єна, емісію якої здійснює Банк Японії. На сучасному етапі єна використовується як міжнародний резерв і платіжний засіб переважно в азіатському регіоні. З реформуванням кредитно-фінансової системи Японії зросла її роль як світового інвестора. Основний шлях приросту економіки - експортні операції з кредитно-інвестиційного фінансування у світовому масштабі. Основою для вирішення цього завдання має стати збільшення обсягів фінансових потоків і спрямування їх на ринки, що розвиваються. Наприкінці 2000 р. Японія встановила новий світовий рекорд за обсягом золотовалютних резервів, які дорівнюють 354,6 млрд дол.
Грошова система Великобританії. Нац.вал. – фунт стерлінгів - історично виникла ще з ХХ сторіччя та відображає первісний ваговий вміст - 1 фунт срібла, з якого карбували 240 пенсів-стерлінгів.. Головним видом грошей у Великій Британії є депозитні. Готівкові гроші — банкноти та розмінна монета — становлять приблизно 32% всієї грошової маси в обігу. Окрім казначейства, яке випускає монети, емітентами грошей у державі є Банк Англії та комерційні банки. Банк Англії монопольно здійснює випуск банкнот у сумі, що визначається казначейством та затверджується парламентом.
29)Пасивні операції комерційних банків
Пасивні операції - це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.
Пасивні операції включають:
залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань. Пасивні операції банків з формування власних кредитних ресурсів спрямовані на створення власного капіталу, який, у свою чергу, формується з основного та додаткового капіталу. До основного капіталу відносять статутний і резервний фонди, а також нерозподілений прибуток минулих років. Додатковий капітал складається із загальних резервів за активними операціями і поточних доходів. Власний капітал становить майже третину усіх ресурсів, залучені і позичені - близько 70%. Операції з формування залучених і позичених ресурсів називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів клієнтів, що зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Клієнтами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які обслуговуються в банку, а також інші банки, які відкривають кореспондентські та депозитні рахунки в цьому банку.\ Депозити бувають до запитання і строкові. Депозити до запитання розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими партнерами. За вимогою клієнта кошти з його поточного рахунку у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів. Строкові депозити (вклади) - це кошти, які розміщені у банку на певний строк не менше від одного місяця і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку. Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказування грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має депозитну природу, і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифіката, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту. Недепозитні залучені (позичені) кошти банку - це головним чином позики на грошовому ринку, які залучаються у формі між-банківських кредитів і кредитів центрального банку (НБУ), операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик на ринку євродоларів. Ці кошти мають суттєве значення для підтримки поточної банківської ліквідності і тому активно використовуються комерційними банками України. Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансове стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків. 30)Платіжний баланс, його структура та основні потоки Платіжний баланс - це співвідношення між валютними платежами економічних суб'єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та валютними надходженнями їм з-за економічних меж; країни (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць). За формою платіжний баланс являє собою статистичний звіт про надходження валютних коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн. За економічним змістом - це макроекономічна модель, що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин даної країни з зовнішнім світом. У цілому зовнішньоекономічні зв'язки окремої країни можна розглядати як сукупність товарно-фінансових потоків, які можна умовно поділити на дві групи.До першої групи належать реальні (нефінансові) потоки. Цей термін використовується для позначення операцій, які мають місце в процесі виробництва або придбання товарів та послуг. Іншими словами, характеризуючи торговельні операції, можна говорити про товарні потоки, потоки послуг тощо. Другу групу становлять фінансові потоки, до яких відносять зміни обсягів міжнародних фінансових активів та зобов'язань країни. Платіжний баланс складається за бухгалтерським принципом подвійного запису. Платіжний баланс, як правило, складається в національній валюті за ринковими цінами. У разі перерахунку даних у долари США використовується курс національної валюти на дату складання платіжного балансу. Відповідно до класифікації Міжнародного валютного фонду платіжний баланс країни складається з таких розділів: - рахунок поточних операцій; - рахунок капіталу і фінансових операцій; - рахунок офіційних резервів Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ: Поточні операції Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал Інший короткостроковий капітал Помилки та пропуски Балансувальні статті Підсумкова зміна резервів 31)Попит на гроші, пропозиція грошей та рівновага на грошовому ринку Попит на гроші (MD) – запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певну дату. Попит на гроші тісно пов'язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: у міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обороті, довше перебуватиме у розпорядженні окремого економічного суб'єкта, повільнішим буде її обіг, і навпаки. к-сть грошей % виділяються три групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб'єктів: трансакційний (операційний) мотив; мотив завбачливості; спекулятивний мотив. Трансакційний мотив полягає в тому, що економічні суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання. Ці гроші повинні бути в формі, придатній для їх негайного використання в платежі, тобто бути наявними (готівка чи вклади до запитання). Мотив завбачливості зводиться до того, що юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої непередбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей. Спекулятивний мотив попиту на гроші полягає в тому, що економічні суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і появі загрози зниження дохідності та ризику збитковості наявних фінансових інструментів перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але безризикова. Основні чинники,що впливають на попит грошей: рівень інфляції реальні доходи населення норма % Попит на гроші поділяється : Номінальний попит (к-сть грошей, яка необхідна економічним суб*єктам для задоволення особистих та виробничих потреб) Реальний попит (попит на реальні грошові знаки,тобто з урахуванням їх купівельної спроможності) Розрізняють пропоз. (MS) грошей на мікро та макрорівнях. На мікро – той запас грошей, який є в розпорядженні економічних суб’єктів на певну дату, і які вони згодні продати (запропонувати) за певними умовами.На маркорівні – пропозиція грошей визначається загальною масою грошей, яка знаходиться в обігу. Визначається рівнянням Рікардо: MS = R+D,де R- емісія грошей,з урахуванням зов. Обороту; D- внутрішня депозитна емісія ( к-сть нац.. грошей,які утвор. Банками). к-сть грошей % або Щоб спростити аналіз цих чинників, запишемо пропозицію грошей у вигляді такої формули: М=mМб, де М - пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках; m - коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора; Мб - грошова база. Зміна пропозиції грошей (М1) може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази та на коефіцієнт мультиплікатора. Оскільки грошова база (Мб) перебуває під повним контролем центрального банку, то обсяг її може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку. Зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рішеннями центрального банку, а й багатьма іншими чинниками, що діють незалежно від його волі, і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Такими чинниками можуть бути зміни: - норми обов'язкових резервів; - облікової ставки; - тощо. Якщо дві криві - попиту і пропозиції - накласти одну на Другу в одній системі координат, то одержимо завершену графічну модель грошового ринку. Модель грошового ринку показує, що існує лише єдина ставка, за якої попит на гроші і пропозиція грошей збігаються. З будь-якою більш низькою процентною ставкою рівень попиту на гроші перевершуватиме їх кількісну пропозицію. І навпаки, з будь-якою більш високою процентною ставкою пропозиція грошей перевищує рівень попиту. Підтримання грошової рівноваги вимагає від держави в особі національного (центрального) банку виваженої грошово-кредитної політики. Вона має на тривалий час забезпечувати збалансованість грошового механізму на основі чіткої взаємодії грошової маси в обігу, реальних доходів фізичних і юридичних осіб та норми відсотка. Переміщення лінії (Мs) пропозиції грошей уліво означає, що за існуючої ставки (ro), запас грошей не забезпечує потреби суб'єктів ринку в грошах. Менша пропозиція грошей спричинила надлишковий попит на гроші. Суб'єкти ринку починають продавати свої активи і збільшувати запас грошей. Процентні ставки зростають доти, доки не досягнеться нова рівновага, як показано на рис. 4.7 у точці Е1, за нової вищої процентної ставки (r1). Зменшення попиту на гроші призводить до протилежних результатів. Якщо центральний банк скуповує на відкритому ринку цінні папери і тим самим збільшує пропозицію грошей, тоді лінія (Мs) переміститься вправо. Тепер у точці Е спостергіається надлишок пропозиції грошей. Порушення рівноваги на грошовому ринку може спричинятися зміною попиту на гроші. У разі збільшення реального обсягу виробництва або рівня цін попит на гроші збільшується.
