Тактичні плани стосуються насамперед фінансування, інвестування підприємства, термінів збуту продукції, матеріально-технічного постачання. Тактичний план є розгорнутою програмою виробничої, господарської та соціальної діяльності колективу підприємства, спрямовану на повне та раціональне використання матеріальних, трудових, фінансових та природних ресурсів. Тактичне планування є засобом реалізації стратегічних планів (наприклад, якщо стратегічний план містить пункт щодо освоєння випуску нових видів, то в тактичному плані будуть міститися пункти, що визначають зміст, склад, терміни проведення НДДКР, створення (переорієнтацію) виробничих потужностей, підготовку кадрів, ресурсне забезпечення виробництва нової продукції, джерела фінансування і т.д.)
Рішення тактичних планів відрізняються від стратегічних більшою мірою об'єктивності, конкретності та меншою ризикованістю. Тактичний план має багатофункціональне призначення. Основними функціями тактичного плану є прогнозування, координування, контроль. Щоб забезпечити виконання функцій тактичного плану необхідно, щоб він відповідав таким вимогам: гнучкість, повнота планування, підтримка плану зі сторони вищого менеджменту, комплексність, відповідальність за розробку та виконання планів, пріоритет поточних рішень над планом, точність, якість та лаконічність формулювання планових завдань, участь виконавців у розробці плану.
Структура тактичного плану залежить від специфіки галузевої приналежності підприємства, методів та традицій управління підприємством, стану економіки, ринкової кон'юктури тощо. Основними розділами тактичного плану є: економічна ефективність виробництва, норми та нормативи, виробництво та реалізація продукції, матеріально-технічне забезпечення, персонал та оплата праці; витрати виробництва, прибуток та рентабельність, інновації (техніко-організаційний розвиток підприємства), інвестиції, охорона природного середовища та раціональне використання ресурсів, соціальний розвиток колективу, фонди спеціального призначення, фінансовий план.
Окремі сфери функціональної діяльності підприємства охоплюються оперативними планами. Вони є завершальним етапом організації всіє системи планування на підприємстві. Мета оперативного планування полягає в забезпеченні рівномірного випуску продукції в заданій кількості та в певні терміни за умови забезпечення її високої якості при найліпшому використанні виробничих засобів.
Основними функціями оперативного планування є:
- розобка календарно-планових нормативів (тривалості виробничого циклу, розмірів партії продукції тощо);
- розрахунки обсягів (завантаження устаткування та виробничих площ);
- складання оперативних програм цехів основного та допоміжного виробництва;
- оперативний облік та контроль за ходом здіснення виробництва;
- контроль за станом незавершеного виробництва в цехах та складах підприємства;
- оперативне регулювання ритмічності виробництва, виявлення відхилень та здійснення заходів по їх усуненню;
- контроль за станом забезпечення цехів дефіцитними матеріалами, інструментами, тарою тощо.
Етапи оперативного планування:
- розробка оперативних планів виготовлення продукції на основі виробничої програми (оперативно-календарне планування);
- неперервний оперативно-виробничий облік, контроль та регулювання виконання планів через оперативне усунення відхилень в процесі виробництва (диспетчеризація).
Основне завдання оперативного планування зводиться до забезпечення на підприємстві злагодженого і ритмічного ходу всіх виробничих процесів з метою найбільшого задоволення основних потреб ринку, раціонального використання наявних економічних ресурсів і максимізації прибутку, що отримується. В оперативному плануванні виробництва застосовуються такі основні методи, як об'ємний, календарний, об'ємно-календарний, об'ємно-динамічний.
Об'ємний метод призначений для розподілу річних обcягів виробництва і продажу продукції підприємства по окремих підрозділах за більш короткими часовими інтервалами: квартал, місяць, декада, тиждень, день, година. Календарний метод застосовується для планування конкретних тимчасових термінів запуску і випуску продукції, нормативів тривалості виробничого циклу і випередження окремих робіт щодо випуску головних виробів, призначених для реалізації на відповідному ринку продукції. Даний метод грунтується на використанні прогресивних норм часу для розрахунку виробничих циклів виготовлення окремих деталей, планованих комплектів продукції і виконання складальних процесів. Об'ємно-календарний метод дозволяє планувати одночасно терміни й обсяги виконуваних на підприємстві робіт у цілому на весь передбачений період часу (рік, квартал, місяць і т.д.) З його допомогою розраховуються тривалість виробничого циклу випуску і постачання продукції на ринок, а також показники завантаження технологічного устаткування і складальних стендів у кожному підрозділі підприємства. Об'ємно-динамічний метод передбачає тісну взаємодію таких планово-розрахункових показників, як терміни, обсяги і динаміка виробництва продукції, товарів і послуг. В умовах ринку цей метод дозволяє найбільш повно враховувати об'єми попиту і виробничі можливості підприємства і створює умови оптимального використання наявних ресурсів на кожному підприємстві.
5. Система планів економічного та соціального розвитку підприємства
У ринковій економіці бізнес-план є інструментом, що використовується у всіх сферах підприємницької діяльності. Він описує процеси функціонування підприємства, показує, яким чином воно намагатиметься досягти свої мети і виконання поставлених завдань. Бізнес-план дозволяє окреслити коло проблем, з якими стикається підприємство при реалізації своєї мети в мінливому, невизначеному, конкурентному господарському середовищі. Допоможе визначити і забезпечити шляхи рішення цих проблем. Він орієнтований на досягнення успіху, головним чином, у фінансово-економічній діяльності.
Бізнес-план - це обгрунтовування діяльності підприємства в ринкових умовах і робочий інструмент, який при умілому використанні допоможе управляти фірмою. Він складається як для діючого, так і для новостворюваного підприємства. Для працюючого підприємства бізнес-план складається після проведення ретельного всебічного аналізу його успіхів і невдач.
Бізнес-план є основою бізнес-пропозиції при переговорах із майбутніми партнерами і можливими інвесторами. Це визначає деякі вимоги до його оформлення, форми, змісту і структури. Він повинен бути відредагований у формі, що дозволяє зацікавленій особі отримати чітке уявлення про суть справи і перспективи своєї участі в ній. Структура і зміст бізнес-плану строго не регламентовані.
Міжнародна форма бізнес-плану (розроблена комісією ООН по промисловому розвитку - ЮНІДО):
Резюме.
Ідея (суть) пропонованого проекту (Загальні початкові дані і умови. Опис зразка нового товару. Оцінка досвіду підприємницької діяльності).
Оцінка ринку збуту (Опис споживачів нового товару. Оцінка конкурентів. Оцінка власних сильних і слабих сторін щодо конкурентів).
План маркетингу (Мета маркетингу. Стратегія маркетингу. Фінансове забезпечення плану маркетингу).
План виробництва (Наявність і необхідні потужності виробництва. Матеріальні чинники виробництва. Опис виробничого процесу).
Організаційний план (Організаційно-правова форма власності фірми. Організаційна структура фірми. Розподіл обов'язків. Відомості про партнерів. Опис зовнішнього середовища бізнесу. Трудові ресурси фірми. Відомості про членів керівного складу).
Фінансовий план (План доходів і витрат. План грошових надходжень і виплат. Зведений баланс активів і пасивів фірми. Графік досягнення беззбитковості. Стратегія фінансування (джерела надходження засобів і їх використання). Оцінка ризику і страхування).
Додатки.
Головною продуктивною силою підприємства є людина, персонал організації. Своєю працею він створює матеріальні і духовні цінності. Чим вищий людський капітал і потенціал його розвитку, тим краще він працює на благо свого підприємства. Поєднання особистих і виробничих мотивів діяльності працівників є однією з найважливіших соціального планування.
План соціального розвитку підприємства містить такі показники і фактори, як: підвищення доходів і якості життя працівників, удосконалення трудового потенціалу та соціальної структури персоналу, поліпшення соціально-трудових та житлово-побутових умов працівників, забезпечення високої продуктивності праці виконавців, мотивація і задоволення потреб усіх категорій персоналу, розвиток персональних та творчих здібностей працівників і т.д. Типова структура плану соціального розвитку підприємства включає розділи: зміна соціально-демографічної структури колективу; підвищення кваліфікації та освіти кадрів працюючих; основні заходи щодо поліпшення умов і охорони праці, зміцнення здоров'я працівників; поліпшення соціально-культурних і житлово-побутових умов працюючих та членів їх сімей.
Основним завданням плану соціального розвитку колективу є розробка і здійснення системи заходів, що забезпечує гармонійні та всебічні підвищення якості життя персоналу підприємства в побуті і якості умов трудової діяльності.
З певного погляду соціальне планування є складовою техніко-економічного планування, адже в ході складання плану соціального розвитку вирішуються багато техніко-економічних завдань (підвищення продуктивності праці, організація робочого місця, удосконалення оплати праці, забезпечення якості роботи та продукції і т.д.). З метою забезпечення виконання завдань за всіма пунктами плану встановлюються конкретні завдання, терміни та особи, відповідальні за виконання; виділяються необхідні кошти; колектив мобілізується на виконання запланованих заходів та робіт; вводиться контроль за реалізацією завдань плану. Заходи цього плану включаються в оперативно-календарні плани відповідних виробничих підрозділів і відділів, які несуть відповідальність за їх виконання нарівні з планами виробництва. Усі заходи плану соціального розвитку колективу узгоджуються також з планом по праці, планом технічного й організаційного розвитку виробництва, фінансовим планом.
6. Методи планування окремих показників господарсько-фінансової діяльності та оцінка якості планів підприємства
Методи планування - це конкретні прийоми і способи, які використовуються для обґрунтування планових показників.
Методи планування можна класифікувати в залежності від:
1) ступеня однорідності: прості (однорідні за змістом і використовуваному інструментарію методи - екстраполяція, морфологічний аналіз) і комплексні методи (відображають сукупності, комбінації методів, найчастіше реалізуються спеціальними прогностичними системами - метод прогнозного графа, імітаційне моделювання);
2) характеру інформації, на базі якої складається план: фактографічні, експертні, комбіновані.
Вибір методу планування визначається: метою розробки та використання плану (мета впливає на точність плану, терміни його представлення, період протягом якого він реалізується), особливостями об'єкта дослідження, якістю та обсягом інформації, яку можна використовувати для розробки плану.
Існує безліч процесів і явищ, кількісна інформація для характеристики яких відсутнє або дуже швидко змінюється. У цьому випадку використовують методи експертних оцінок, сутність яких полягає в тому, що в основу планових показників діяльності підприємства закладається думка фахівця, заснована на його професійному, науковому і практичному досвіді.
Етапи проведення експертних оцінок: постановка проблеми; вибір експерта; опитування експерта; обробка експертних оцінок.
Методи експертних оцінок можна поділити за:
1) кількістю експертів (індивідуальні, колективні);
2) технологією обробки інформації (прямі та експертні методи зі зворотним зв'язком);
3) технологією отримання прогнозної оцінки.
Серед індивідуальних оцінок використовують метод «інтерв'ю» та аналітичний метод, який передбачає ретельну і самостійну роботу експерта над аналізом тенденцій, оцінкою стану і шляхів розвитку прогнозованого об'єкта. Перевагою методів можна вважати можливість максимального використання індивідуальних здібностей експерта, недоліками - суб'єктивність і обмеженість знань.
Серед колективних експертних методів виділяють: метод «мозкової атаки», метод «635», метод «Дельфі», метод комісії, метод написання сценарію, метод морфологічного аналізу.
Етапи застосування методу колективних експертних оцінок: формування експертної групи; визначення компетентності експертів; оцінка показності або репрезентативності групи; одержання індивідуальних суджень експертів по заданій проблемі; узагальнення думок про відносну важливість заданої проблеми групою експертів; оцінка ступеня узгодженості експертів з урахуванням коефіцієнта варіації; побудова гістограми розподілу думок експертів; формулювання плану прогнозу.
Фактографічні методи планування базуються на фактично наявному інформаційному матеріалі про об'єкт прогнозування і його минулий розвиток. Розглянемо основні фактографічні методи планування:
1. економіко-математичні та економіко-статистичні методи та моделі (кореляційно-регресійний аналіз, екстраполяція, методи прийняття рішень в умовах ризику та невизначеності, ігрові моделі, методи оптимального планування, імітаційне моделювання та ін.);
2. балансовий метод (передбачає розробку балансів, які представляють собою систему показників, в якій одна частина, що характеризує ресурси за джерелами надходження, дорівнює іншій частині, яка показує розподіл (використання) за всіма напрямками їх витрати (матеріальні, трудові і фінансові);
3. нормативний метод (суть полягає в техніко-економічному обгрунтуванні прогнозів і планів з використанням норм і нормативів);
4. метод економічного аналізу (економічний процес або явище розчленовується на складові частини і виявляються взаємний зв'язок і вплив цих частин один на одного і на хід розвитку всього процесу);
5. програмно-цільовий метод (спосіб формування системи планових рішень, сутність якого полягає у відборі основних цілей соціального, економічного і науково-технічного розвитку об'єкта управління, розробці взаємопов'язаних заходів по їх досягненню в намічені терміни при збалансованому забезпеченні ресурсами і ефективному розвитку самого об'єкта).
Аналіз та оцінка якості планів є важливою умовою поставлених у них цілей і завдань, з точки зору їх реалізації і вдосконалення. Кінцеві результати планової діяльності багато в чому визначаються двома взаємопов'язаними факторами:
1) якість складання економістами-менеджерами первинних планових показників соціально-економічної діяльності підприємства;
2) рівнем виконання прийнятих вищим керівництвом підприємства первинних планів всіма категоріями персоналу.
У ринкових умовах якість планової діяльності підприємства можна визначити ступенем узгодження і задоволення інтересів споживача з урахуванням наявних можливостей і обмежень ресурсів, що визначають свободу вибору в процесі виробництва і реалізації продукції. Для оцінки якості планів необхідно мати систему показників, що характеризують їх реальність і напруженість, обгрунтованість та оптимальність, ступінь точності і рівень ризику і т.д. Реальність планів відображає можливість їх здійснення в найближчий відрізок часу, тут основною ознакою служить рівень їх фактичного виконання в конкретних зовнішніх і внутрішніх умовах. Ще одним важливим оцінним показником якості планів служить рівень їх напруженості на всіх етапах їхнього існування.
Коефіцієнт напруженості планів можна визначити шляхом порівняння відповідних показників з встановленою мірою чи наявні еталоном (наприклад, науково обгрунтовані або оптимальні планові показники).
Тоді коефіцієнт напруженості Кн визначається за формулою:
Кн = Апл / Ае ,
де Апл - планований або фактичний показник плану;
Ае - еталонний або нормативний показник.
Такий спосіб розрахунку коефіцієнтів напруженості планів може бути використаний для оцінки різноманітних розділів або показників плану. На стадії розробок планових показників необхідно забезпечити їх рівновагу з еталонними, що досягається при коефіцієнті напруженості, що дорівнює 1. Чим більше значення розрахункового коефіцієнта, тим вищий рівень напруженості оцінюваних планових показників. Перевищення плануються або фактичних показників відповідних нормативних або еталонних значень в нормальних умовах роботи підприємства, як правило, не повинно відбуватися, так як це вказує на неякісне складання планів і необхідність їх коригування.
Збалансованість багатьох показників є необхідною умовою якісної розробки первинних планів. Порівнюючи відповідні планові і фактичні показники з нормативними, можна встановити не тільки коефіцієнти напруженості планів, але й ступінь ризику планової діяльності. Ступінь ризику в умовах ринкової невизначеності можна оцінювати як нормальну при відхиленні фактичних даних від запланованих на 10 %, високу - 20 %, надмірну - 40 %, неприпустиму - понад 50 %.
Загальним показником якості планів можуть служити також деякі найважливіші планові показники - річний обсяг, виробництво або реалізація продукції, сукупний дохід, прибуток та ін.
