Питання до теми:
1. Законодавчі та нормативно-правові джерела курсу „Судові та правоохоронні органи України” та їх загальна характеристика.
2. Концепція судової реформи в Україні.
1. Законодавчі та нормативно-правові джерела курсу „Судові та правоохоронні органи України” та їх загальна характеристика.
З моменту здобуття незалежності в Україні прийнято закони та інші нормативно-правові акти, які формулюють напрями правоохоронної діяльності, функції її суб’єктів, права та обов’язки конкретних правоохоронних органів та суддів.
В чинному законодавстві передбачено різні види судочинства, а саме: конституційне, господарське, третейське, правосуддя з кримінальних, цивільних, адміністративних справ, судочинство військових трибуналів, а також функціонування судів першої інстанції, судів апеляційної та касаційної інстанцій. Залежно від кількості судів, що можуть розглядати конкретну справу, судочинство поділяється на одноособове та колегіальне. У законодавстві зазначається, що судовий розгляд справ повинен максимально сприяти охороні прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Серед найважливіших нормативних актів, які здійснюють регулювання правосуддя, виділяють: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Господарський процесуальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, закони України „Про Конституційний Суд України”, „Про господарські суди”, „Про судоустрій”, „Про державне виконавче провадження”.
Прийнятим у 1991 році Законом України „Про прокуратуру” (з відповідними змінами та доповненнями) встановлено нову систему прокурорського нагляду, регламентовано участь прокурора в розгляді справ у судах, більш чітко визначені функції прокуратури. Цим законом також встановлено систему органів прокуратури, принципи їх організації та діяльності. Органи прокуратури у порядку нагляду виявляють численні порушення закону. Генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори вживають заходів щодо усунення порушень прав та законних інтересів громадян, притягують до відповідальності винних у цьому осіб.
Прокурорська діяльність – один із засобів реалізації державної влади, яка функціонує виключно в інтересах усієї держави; вона закріплюється Конституцією України та іншими правовими актами, зокрема: Постанови Верховної Ради України „Про затвердження Положення про класні чини працівників прокуратури України” та „Про затвердження дисциплінарного статуту прокуратури України” та ін.
За Конституцією України прокуратура становить єдину систему, її не віднесено до будь-якої з гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової).
Законодавство з виявлення та розслідування злочинів охоплює види діяльності, яким є:
1. Оперативно-розшукова діяльність.
2. Дізнання.
3. Досудове слідство.
Особливість цієї діяльності полягає у тому, що реалізація її завдань покладається на державні органи та посадових осіб, діяльність яких може здійснюватися у процесуальних (при дізнанні та попередньому слідстві) та поза процесуальних (у порядку оперативно-розшукової діяльності) формах. Процедури з виявлення та розслідування злочинів є чітко визначеними. Вони формуються виключно в законах. Процедури, які регламентовані підзаконними актами (інструкціями, наказами, настановами тощо) можуть застосовуватися, якщо вони не суперечать законові.
Отже, виявлення та розслідування злочинів охоплює різні види діяльності. Їх регламентація передбачається як загальнодержавними нормативно-правовими та міжвідомчими актами, так і внутрішньовідомчими актами, серед яких, насамперед, виділяють: Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, закони України „Про оперативно-розшукову діяльність”, Про організаційно-правові заходи боротьби з організованою злочинністю”, „Про державну податкову службу в Україні”, „Про попереднє ув’язнення” та ін.
За Концепцією (основами державної політики) національної безпеки, прийнятою Верховною Радою України, та відповідно до законодавства в Україні створено систему забезпечення національної безпеки, яка охоплює охорону державної безпеки та правопорядку. Специфіка законодавчого регулювання охорони державної безпеки та правопорядку полягає в тому, що такі загальнодержавні об’єкти, як „національна безпека”, конституційний лад”, державний суверенітет”, „громадський порядок” потребують застосування адекватних правомірних засобів охорони, серед яких є виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, державна підтримка забезпечення законності, державний вплив на злочинність, її причини та умови, фінансовий контроль господарюючих структур, контроль за міграційними процесами, заборона незаконних воєнізованих формувань тощо. Правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законодавчу основу охорони державної безпеки та правопорядку утворюють наступні нормативні акти: закони України „Про Раду національної безпеки і оборони”, „Про Службу безпеки України”, „Про боротьбу з корупцією”, „Про міліцію” та інші акти.
З прийняттям у 1996 році нової Конституції України юридична допомога громадянам набула особливого значення. За Конституцією України обов’язок із забезпечення права на захист від обвинувачення та з надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах покладений на адвокатуру (ст.59). Професійним обов’язком судів і правоохоронних органів та їх посадових осіб є роз’яснення громадянам їх конституційних прав і свобод, які захищаються судом. У законодавстві передбачено юридичні засоби допомоги (право громадян на звернення тощо), визначено окремі категорії громадян, яким необхідно надавати юридичну та іншу допомогу в обов’язковому порядку та за рахунок державного бюджету (неповнолітні та ін.). Серед нормативних актів, які регламентують надання юридичної допомоги громадянам, найважливішими є наступні: закони України „Про адвокатуру”, „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, „Про нотаріат”, „Про звернення громадян” та ін.
2. Концепція судової реформи в Україні.
28 квітня 1992 року було прийнято Концепцію судово-правової реформи, яка передбачала вдосконалення судової системи: утворення Конституційного Суду, утворення спеціалізованих судів, введення апеляційних судів та побудову органів суддівського самоврядування. Зокрема, у Концепції зазначається, що основними принципами судово-правової реформи є:
1. Створення такого судочинства, яке максимально гарантувало б право на судовий захист, рівність громадян перед законом, створило б умови для дійсної змагальності і реалізації презумпції невинуватості.
2. Відповідність нормативних актів з питань діяльності судів і органів юстиції вимогам міжнародних угод, ратифікованих Україною.
3. Радикальне реформування матеріального і процесуального законодавства, деідеологізування і наповнення його гуманістичним змістом.
4. Виключення з кримінального закону діянь, які в сучасних умовах не можуть визнаватися злочинами.
5. Реформування системи кримінальних покарань.
6. Диференціювання форм судочинства, зокрема в залежності від ступеню тяжкості злочину.
7. Розгляд окремих категорій судових справ суддями одноособово, а також колегіями професійних суддів та суддями з розширеною колегією судових засідателів.
8. Чітке визначення умов допустимості доказів.
9. Встановлення судового контролю за законністю і обґрунтованістю процесуальних рішень слідчих органів, які обмежують права громадян.
10. Перевірка законності і обґрунтованості судових рішень в апеляційному і касаційному порядку та за нововиявленими обставинами.
Згідно з Концепцією судово-правова реформа має проводитися в три етапи, кожен з яких має свої чітко визначені завдання.
Підводячи підсумки до всього вищезазначеного, можна зробити висновок, що чітке та неухильне виконання правових норм та принципів, які закладені у законодавчих та інших нормативно-правових джерелах курсу „Судові та правоохоронні органи України”, забезпечить найбільш ефективне та результативне виконання завдань, які покладаються на правоохоронні органи, а також буде сприяти подальшій побудові правової та соціальної держави в Україні.
