Питання до теми:
1. Поняття правоохоронної діяльності. Її ознаки, напрямки.
2. Завдання правоохоронних органів.
3. Предмет курсу „Судові та правоохоронні органи України”.
4. Система курсу „Судові та правоохоронні органи України”.
1. Поняття правоохоронної діяльності. Її ознаки, напрямки.
Поняття правоохоронної діяльності у правовій та соціально-політичній літературі застосовується широко. Правоохоронна діяльність як багатоаспектна діяльність спрямовується політичними та управлінськими засобами на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів. Складна система правоохоронної діяльності реалізується у різних типах право застосовних дій, а саме, правовстановлюючих, право забезпечувальних, правопримушувальних та правовідновлювальних.
Правоохоронна діяльність – це діяльність, що здійснюється згідно з чинним законодавством у визначений законом спосіб із застосуванням специфічних юридичних повноважень на законних підставах і у відповідності з принципами права.
Структурно до системи правоохоронної діяльності входять такі напрями:
1. Діяльність державних органів із забезпечення правосуддя.
2. Діяльність органів прокуратури.
3. Діяльність з виявлення, запобігання та розслідування злочинів.
4. Діяльність із захисту державної безпеки, державного кордону та охорони правопорядку.
Кожний напрям правоохоронної діяльності має істотні особливості. Цим пояснюється існування правозахисних та „силових” структур державних органів, певні організаційні зв’язки між ними, автономне, тобто незалежне один від одного, відомче регулювання діяльності.
В Україні за чинним законодавством можлива лише державна правоохоронна діяльність. Недержавна правоохоронна діяльність не передбачена, хоч участь громадян в охороні правопорядку та державного кордону є досить розвиненою та регламентованою. Для правоохоронної діяльності характерною є взаємодія між державними органами різних гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової. Та незважаючи на множинність її суб’єктів, така діяльність має цілісний характер. Цілісне виконання правоохоронної функції в державі утворюється системними зусиллями уповноважених органів з виявлення або розслідування правопорушень, відновлення порушеного права, захисту правопорядку, нагляду за додержанням законності, активною і цілеспрямованою взаємодією у процесі цієї діяльності та координацією між уповноваженими органами.
Правоохоронна функція держави полягає у забезпеченні конституційного порядку, національної безпеки; вона зумовлює стан законності, актуалізує охорону конституційних прав людини і громадянина та відновлення порушених неправомірним чином цих прав.
Головна ознака правоохоронної діяльності полягає в її соціальній цінності охороняти права фізичної або юридичної особи певними юридичними процедурами. Позитивний вплив на соціальну поведінку людини (груп людей) за допомогою використання дозволів, приписів, заборон або реалізації юридичної відповідальності є своєрідним охоронним інструментом. Діяльність уповноважених органів здатна позитивно впливати на людину, мотивувати її правомірний спосіб поведінки, застосовуючи до правопорушників правомірний примус. Тому протидія правоохоронній діяльності є небажаною, а в певних випадках, передбачених законом, неприпустимою. Особи, які перешкоджають правомірній правоохоронній діяльності, можуть бути притягнені до відповідальності.
Другою ознакою правоохоронної діяльності є процедурна (процесуальна) ознака. Вона вказує на те, що способи здійснення правоохоронної діяльності складаються із спеціально встановлених юридичних процедур. Порушення посадовими особами правоохоронних органів встановлених процедур визнається істотним порушенням процесуального законодавства і, як правило, тягне за собою визнання дії правоохоронного органу неправомірною. Усі процедури правоохоронного призначення є формально визначеними.
Третьою істотною ознакою правоохоронної діяльності визнається статусна (професійна) ознака особи, яка є уповноваженим державою суб’єктом такої діяльності. Здійснювати заходи з охорони права, відновлення порушеного права, виявлення та розслідування злочинів, підтримання правопорядку має лише компетентна, процесуально уповноважена державою посадова особа, яка позбавлена права обіймати будь-яку іншу посаду або займатися іншою діяльністю (крім наукової та творчої діяльності) й делегувати свої повноваження іншій особі.
2. Завдання правоохоронних органів.
Для того, щоб визначити завдання правоохоронних органів, необхідно, насамперед, з’ясувати що таке правоохоронний орган взагалі.
Правоохоронний орган – це державний орган, основним (головним) предметом діяльності якого є законодавчо визначені функції або завдання з охорони права, відновлення порушеного права або організація виконання покарання, захист національної безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.
В Законі України „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” подано їх перелік: до них, зокрема, належать:
– органи прокуратури;
– органи внутрішніх справ;
– органи служби безпеки;
– митні органи;
– органи охорони державного кордону та ін.
Виходячи з вищенаведеного визначення поняття правоохоронного органу, можна визначити наступні завдання цих органів:
1. Охорона та захист права.
2. Відновлення порушеного права.
3. Захист національної (державно) безпеки.
4. Підтримання правопорядку.
5. Забезпечення стану законності.
6. Виявлення та розслідування злочинів.
Підтримання правопорядку та припинення правопорушень покладається на компетентні державні органи (прокуратура, органи внутрішніх справ тощо), для яких діяльність з підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням є обов’язковою і полягає у невідкладному й адекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимог правових норм з боку фізичних та юридичних осіб. Щодо відновлення порушеного права – це є пріоритетне завдання у діяльності правоохоронних органів. Йдеться про систему правомірних дій, до яких примушується фізична або юридична особа, що спричинила своїми діями збитки або будь-які інші негативні наслідки, до їх відшкодування.
3. Предмет курсу „Судові та правоохоронні органи України”.
Предмет курсу навчальної дисципліни „Судові та правоохоронні органи України” адекватно визначається органічною їй юридичною проблематикою, навчальним матеріалом. Він складається із знань про діяльність уповноважених державних органів, а також про діяльність недержавних структур, які співпрацюють у системі правозахисту та правоохорони.
Зазначена дисципліна є різнобічною. Але основна увага, безперечно, приділяється суду та органам, які посідають центральне місце у системі правозахисту та правоохорони, мають найбільшу вагу у механізмі держави. Значну увагу приділено також питанню статусу посадових осіб, їх відповідальності та соціального захисту.
Таким чином, предмет курсу навчальної дисципліни „Судові та правоохоронні органи України” було б правильним визначити як систему знань про підвалини, напрями і завдання державних органів та служб з діяльності у сфері правоохорони та правозахисту, взаємодію між ними та з державними органами різних гілок влади.
Отже, предмет дисципліни є комплексним, оскільки комплексною, багатовекторною та багаторівневою є правоохоронна діяльність державних і недержавних органів та організацій у сфері правоохорони.
4. Система курсу „Судові та правоохоронні органи України”.
Систему курсу „Судові та правоохоронні органи України „ утворюють органічно пов’язані між собою вчення (системні знання) про забезпечення законності в діяльності суду та правозахисних органів, а також проблеми щодо змісту повноважень та компетенції правоохоронних органів, їх підпорядкованості та державного керівництва. У межах курсу розглядаються загальнотеоретичні питання про зміст та призначення судової, правозахисної та правоохоронної діяльності, а також конкретні питання про уповноважені державні органи та організації, про їх структуру та підпорядкованість, взаємодію та статус службових осіб цих органів.
Особливо важливе місце при цьому посідає судова система, тому в межах курсу викладенню питань, що пов’язані з правосуддям, здійсненням судочинства в судах різних ланок, відведено значну частину навчального матеріалу.
